Толерантність означає терпимість до іншого життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань. Таким чином, вона пов'язана зі свободою інакомислення в широкому сенсі цього слова, а не в тому, який утвердився в політичній сфері, близька до понять милосердя і поблажливості.
Важливість цього феномена в сучасному житті настільки сильна, що в 1995 р. ЮНЕСКО була прийнята Декларація принципів толерантності, що включають повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження в проявів людської індивідуальності, гармонію в різноманітті, спрямованість на досягнення миру і сприяння заміні культури війни культурою світу.
Толерантність виражає здатність встановити і зберегти спільність з людьми, відмінними від нас в якомусь відношенні. Зрозуміло, при цьому треба мати на увазі, що існують межі терпимості, тобто наявність якихось моральних меж, що дозволяють не змішувати толерантні відносини з вседозволеністю і байдужістю до цінностей, які живлять переконання. В іншому випадку довелося б погодитися з визначенням Г. К. Честертона: «Толерантність - це чеснота людей, які ні в що не вірять».
За сферами прояву виділяють політичну, наукову, педагогічну та адміністративну толерантність. Стосовно до особистості психологи розрізняють кілька видів толерантності. Природна (натуральна) толерантність
