Прямая паралельная основаниям трапеции abcd пересекает ее боковые стороны ab и cd в точках e и f соответственно. найдите длину отрезка ef, если ad=36, bc=18, cf/df=7/2
Продолжим боковые тороны трапеции до пересечения в точке G. Тогда получим ΔАGD , в котором ВС=1/2×АD ; DC=18 , AD=36 Сторона трапеции СD=7x+2x=9x . Значит и отрезок GC=9x .Δ-ки ЕGF и BGC подобны , так как ЕF параллельна ВС . Из этого подобия имеем :ВC|EF=GC|GF или 18/ЕF=9x|16x , отсюда ЕF=32
Субтропический средиземноморский климат и климат саванн - не только для древнего человека, но и сейчас. НО ДРЕВНИЙ ЧЕЛОВЕК вышел именно ИЗ САВАНН, которые были более влажными и менее экстремальными, чем сейчас На юге Евразии и в Африке, где найдены древнейшие следы человека, климат по-прежнему оставался тёплым и не был подвержен таким сильным колебаниям, как на севере. Но области с более влажным климатом, чем континентальный (нынешний) были распространены больше, так как и Восточная Африка, и зона Сахель была более влажной. На юге Африки область субтропического климата также была больше, чем сейчас. Самые ранние афарские австралопитеки жили, по-видимому, кочевыми группами по 20–30 особей на огромном пространстве саванн. Время от времени они меняли места обитания, переходя из саванн в леса. По крайней мере, археологам пока не удалось обнаружить ни их «баз», ни «лагерей». Число членов группы зависело от типа пищи. «Отряды» австралопитеков-вегетарианцев были по численности больше, чем «отряды» древних кочевников, перешедших на мясной рацион. Природные условия, в которых жили австралопитеки, напоминали современные саванны Африки. Растительная пища была там менее доступна, чем в лесах, и для ее добывания требовалась большая двигательная активность. Поэтому переход к передвижению на двух ногах, по мнению некоторых ученых, стал неизбежен. Правда, подобную точку зрения на возникновение прямохождения разделяют далеко не все. В качестве возможных причин превращения обезьяны в предка человека называют действие радиации, стресса и других факторов. Ученые предполагают, что у двуногих существ уже была достаточно сложная система отношений – с нежесткой иерархией, обучением детенышей, передачей житейских навыков и опыта. Необходимость объединяться в группы влекла развитие общения. Возможно, члены сообществ владели языком определенных жестов, кроме того, делались попытки объясняться с звуковых сигналов, обозначавших конкретные понятия.
Герої вічної поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. Вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час Троянської війни. Так хто ж із них най-гідніший?Ахілл, або Ахіллес,— син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. Ахіллові була провозвіщена смерть під час Троянської війни. Мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя Лікомеда, де він і виховувався. Одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам Лікомеда жіночі прикраси і зброю. Дівчата кинулися до прикрас, Ахілл же обрав зброю. Так Одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під Трою. Вирушаючи на Троянську війну, Ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке.Гектор — старший син царя Трої Пріама й цариці Гекуби, чоловік Андромахи. Він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого молодшого брата Паріса до Єлени Прекрасної.Гектор і Ахілл — справжні воїни. На їх рахунку чимало подвигів і перемог під час Троянської війни. Але подолати одне одного їм не просто: обидва сильні, фізично загартовані, витривалі. І навіть у вирішальному поєдинку, якби не до Афіни, хто знає, чи був би переможений Гектор. Гомер підбирає порівняння до поведінки воїнів, підкреслюючи, що вони — гідні супротивники: порівнює Ахілла з соколом, що полює на горлицю дику, з псом, який жене молодого оленя, але й Гектор, на його думку, дуже схожий на високолетного орла, який хоче вхопити ягня або зайця.Дужі, сміливі, мужні — хіба можуть бути воїни кращими, ніж вони? Мабуть, ні, тому що ці герої ще й віддані своїй батьківщині. Мужньо боронить рідну змучену Трою Гектор, схаменувшись, повертається до рядів ахейського війська Ахілл. Якими ж іще якостями наділені герої поеми «Іліада»? Гектор — герой, але ніщо людське йому не чуже, і він довго не наважується стати до ґерцю з Ахіллом. Зрозумівши підступність богів і супротивника, він мужньо бореться, до останньої хвилини свого життя прагне бути мужем, гідним поваги й захоплення. Прагне домовитися з улюбленцем Афіни про видачу тіла переможеного рідним, але засліплений гнівом Ахілл запевняє, що ніяких домовленостей між ними не буде. Ахілл — улюбленець богів і ахейців, красень і взірець воїна. Але він — теж жива людина і робить вчинки, про які потім шкодує: йде з війська — гинуть ахейці, його друг Патрокл, знущається над тілом Гектора — потім плаче разом з Пріамом над спільною трагедією учасників війни.І до Гектора, і до Ахілла одноплемінники ставляться з великою повагою: пригадайте, як голосять троянці, дізнавшись про загибель свого героя, плаче Андромаха, тужить Пріам, як поважають та які надії покладають на Ахілла — свого найкращого воїна — ахейці.Ахілл і Гектор — справжні герої, справжні чоловіки. Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини. Такими вони залишаються і для нас. А те, що Гомер змалював не лише їхню силу, але й слабкості, ще раз переконує: вони герої, але все ж таки люди. І ми теж можемо піднестися, дотягнутися до них.
