Ще з самого дитинства в кожному з нас виховували повагу: повагу до старших, до батьків, до вчителів і, врешті-решт, до самих себе. Нам повсякчас нагадували, що коли ти сам себе не поважаєш, то інші теж не будуть тебе поважати! Але, якщо це настільки широкорозповсюджений факт, чому ж ми так часто гаєм прояви антиповаги у відносинах між батьками і дітьми, вчителями і учнями, а також не рідко між звичайнісінькими перехожими – зовсім незнайомими людьми! Чому ці всім добре відомі правила знають не всі, а дотримуються їх взагалі рідкісні «екземпляри»?
Отже, що таке повага? Які її прояви? І як її в собі виховати?
Думаю, буде доречним згадати прислів’я: «З яким хлібом ти до людей, з таким і вони до тебе!». Тобто перш за все потрібно навчитись поважати інших. Гадаю, перший крок на шляху до виховання у самім собі поваги до оточуючих нас людей буде таким:
навчитися слухати (не перебивати посеред розмови) співрозмовника, вникати в зміст їхньої розповіді, підтримувати розмову власними доречними репліками, виявляти доброзичливість, посміхатися. Якщо ви підлеглий – сумлінно виконувати свої обов’язки на роботі. Якщо ви учень – вчитися в повну міру власних сил. І, найголовніше, – ніколи не ображати людину.
Тільки такою поведінкою ви показуєте людині свою повагу до неї. Якщо ж ви, за обмеженням хорошого виховання, не вмієте гідно поводити себе з людьми, спокійно і виважено вести розмову, то невдовзі у відповідь на вашу невихованість ви, як мінімум, одержите великий букет зневаги, неприємного відчуття недовіри, а то ще й вислухаєте цілий ряд повчань, які вам би слід було запам’ятати!
Мені дуже часто зустрічались люди, які намагались викликати до себе повагу за до крику. У більшості випадків такі старання зводяться до нуля. Криком неможливо викликати повагу! Вас швидше за все будуть просто боятися. А при найменшій слабкості з вашого боку просто «потоплять»! Гадаю, крик – це, м’яко кажучи, не найкращий б заробити собі авторитет в очах інших людей. Уявіть собі ситуацію: ви захворіли і втратили вашу єдину зброю – голос! І що ж тоді? Якими ще засобами ви скористаєтесь! Всі, кому ваш крик давно набрид, зможуть сказати вам все, що думають, не боячись почути у відповідь грізний бас.
Є люди, які, не промовивши ні слова, змушують вас схиляти перед ними голову! Це люди діла! Найкращий б добитись поваги – це самореалізуватися, досягти чогось у житті, здобути хороший життєвий досвід. Мій батько завжди мені говорив: «Повагу треба заслужити!». Існує й інша народна мудрість: «Сивина голови перед собою хилить!». Сивина в цьому випадку виступає скоріше уособленням мудрості, аніж кольором вашого волосся чи датою народження у паспорті.
Але признання і повага можуть прийти і до того, як у вас почне сивіти волосся. І для цього потрібно зовсім не багато, достатньо лише знати трошки більше, вміти трошки більше, бачити трошки більше, ніж ті, від кого ви очікуєте цієї поваги. Отож ставте планку повище, і вперед! Але пам’ятайте: «Знайдіть собі гідний авторитет! Бо неможливо переплюнути того, від кого вчитися вчитеся усьому!».
Незначительные, но постоянные проявления вежливости и доброты принести огромные дивиденды. Это сфера действия эмоционального интеллекта.
В то же время люди распознать поверхностные приемы проявления «доброты» и понимают, когда ими манипулируют. Доброта, вежливость и уважение искренни тогда, когда их источником становится глубина нашего характера и духовный интеллект . В этом случае многие светские тонкости и проявления протокольной вежливости могут стать ненужными.
Часто, беседуя с детьми дома или в школе, я говорю, что, если они выучат и постоянно будут искренне говорить людям четыре фразы (в общей сложности десять слов), в большинстве случаев они смогут добиваться того, что им нужно.
Одно слово
Два слова вам».
Три слова — «я люблю вас».
Четыре слова — «чем я могу
Взрослые — это большие дети.
