Со станции одновременно в противоположных направлениях отправились два поезда.один ехал со скоростью 95 км/ч,а другой 90 км/ч.какое расстояние было между ними,когда второй поезд проехал 720 км
Скорость плота равна скорости течения реки, т.е. 4 км/ч. Лодка вышла на час позднее, доплыла до пункта В и вернулась в А, за это время плот км, учитывая скорость реки он находился в плавании уже 11 часов, но т.к. лодка вышла на час позже, то в общей сложности она путь туда и обратно за 10 часов, пройда за это время расстояние в 150 км (75+75), туда она двигалась по течению, обратно против, т.е. в первом случае ее скорость была на 4 км/ч больше собственной, а во втором на 4 км/ч меньше собственной, следовательно скорость лодки в неподвижной воде 150/10 = 15 км/ч.
Павло Григорович Тичина — дуже своєрідний поет, неповторний, не схожий на жодного із митців світової літератури. Він був обдарованою особистістю, багатоплановою, змістовною і, звичайно, завжди шукав актуальні теми й нові форми. Справді гідний подиву творчий злет молодого Тичини ще на межі 20-х років XX сторіччя, адже його «Сонячні кларнети», «Золотий гомін », « Замість сонетів і октав » — це не тільки надзвичайні поетичні звершення, але й справжній духовний подвиг. Це дійсно висока поезія!Джерелом невичерпного творчого натхнення був для письменника його рідний волелюбний край, напоєна мудрістю й силою загадкова Чернігівщина, чарівна мова земляків, які говорили, наче співали, сплітаючи воєдино мову й мелодію, чудова природа батьківської землі.Образи природи — це тема більшості віршів Павла Тичини, адже природа для поета завжди була чимось незмірно більшим, ніж простий фон подій, який він змальовує, ніж звичайний пейзаж. Саме до природи, наче до близького друга, він іде зі своїми радощами й сумом. Серед лугів і гаїв гаючи, як вженуть вітри, мов,буйні тури», як «тополі арфи гнуть», він, за його власним визначенням, ставив у душі світлий парус, бо відчував «в серці сум».
2)95×8=760
3)760+720=1480