Іринка малює квіти з трьома однаковими пелюстками. вона має лише два кольорові олівці – червоний і жовтий. кожен пелюсток буде мати лише один колір із вказаних двох. cкількі різних квітів може намалювати іринка? ответ 4. почему?
Рассказ на основе услышанного Мой папа рассказал мне интересную историю из своего детства, которая запомнилась ему надолго. Однажды, когда ему было всего семь лет, он со своими родителями поехал гостить к родственникам в Москве. Поездка обещала быть замечательной, настроение у него было отличное. У моего папы, как самого младшего, была легкая сумка, и поэтому он шел быстрее всех. Он добежал до состава и запрыгнул в вагон. Папа был страшгно горд своей самостоятельностью: он сел на свободное место и стал ждать родителей. Вдруг поезд тронулся, а родителей все не было. Тогда папа понял, что сел не в тот поезд и родители понятия не имеют, где он сейчас. Папа испугался, но не растерялся. Он рассказал все проводнице. Проводница сообщила о случившемся на вокзал, а папе сказала, что его высадят на ближайшей станции. В это время его родители не находили себе места. Они сообщили в милицию о пропаже мальчика. Папу высадили из поезда на ближайшей остановке – в Рязани. Там его встретила милиция. Пропавший мальчик ждал на вокзале своих родителей. Папа и мама были очень рады увидеть своего пропавшего сына. Хоть он и уехал раньше родителей, домой они вернулись вместе. Вот какая интересная история произошла с моим папой.
Автор не ідеалізує свого героя, не ставить його над іншими, а розповідає про те, як він боровся з життєвими обставинами. Андрій Соколов не надзвичайний супергерой. Він просто людина, яких було багато. Але тим величнішим постає він серед випробувань, які випадають на його долю. Можливо, якщо б не війна, він так би й не дізнався, на що здатний. Потрапивши на війну, Андрій Соколов зрозумів, що є обов'язок, який не можна порушувати. Це обов'язок перед Батьківщиною, перед своїми товаришами, з якими воював. Саме тому він відчайдушно, ризикуючи життям, намагається довезти снаряди, бо вони вкрай потрібні тим, хто залишився без боєприпасів віч-на-віч з ворогом. І не його провина в тому, що не загинув після вибуху, а потрапив у полон. І в полоні він не забув, що є людиною. Це було нелегко в умовах, коли треба було зберегти життя серед голоду, знущань, виснажливої праці. Але Андрій Соколов виборов перемогу, перш за все ніш собою. Тому й вийшов з полону незломленим, готовим битися з ворогом. Пройшовши крізь випробування полону, він не схибив проти людяності, не зради» своїх товаришів, не дозволив собі егоїстичних вчинків. Досить пригадати, як цім, сам виснажений, голодний, приніс шматочок сала й хліб своїм товаришам і розділив усе порівну. Так Соколов воював і жив після втечі з полону. Особиста трагедія — загибель дружини й дочок — надломила його сили, але й тоді він знайшов мужність жити, боротися й сподіватися на майбутнє. Але загинув син Андрія Анатолій, і світ потьмянів для нього. У таких ситуаціях люди губляться, часом стають злими. Але Андрій Соколов не зачерствів душею. Зустрівши маленького сироту, в якого війна відібрала батьків, Соколов зігріває його теплом батьківської турботи й радіє тому, що може ще бути комусь потрібним. Образ Андрія Соколова — звичайної людини, яких багато, — це приклад людяності й гідності. Ось чому ми захоплюємося цим героєм. Можна звідси взяти переробити
ччч
чжж
ччж
жжж
остальные будут повторением этих