Орига́ми (яп. 折り紙, букв.: «сложенная бумага») — вид декоративно-прикладного искусства; древнее искусство складывания фигурок из бумаги.
Искусство оригами своими корнями уходит в Древний Китай, где и была изобретена бумага. Первоначально оригами использовалось в религиозных обрядах. Долгое время этот вид искусства был доступен только представителям высших сословий, где признаком хорошего тона было владение техникой складывания из бумаги.
Классическое оригами складывается из квадратного листа бумаги.
Существует определённый набор условных знаков, необходимых для того, чтобы зарисовать схему складывания даже самого сложного изделия. Бо́льшая часть условных знаков была введена в практику в середине XX века известным японским мастером Акирой Ёсидзавой (1911—2005).
Классическое оригами предписывает использование одного листа бумаги без применения клея и ножниц. При этом часто для шейпинга (shaping) сложной модели, то есть придания ей формы, или для её консервации используется пропитка исходного листа клеевыми составами, содержащими метилцеллюлозу[1].
1) Сьомого вересня в один з дитячих будинків Ярославля з анонімного джерела надійшов один мільйон рублів. Це був перший хокеїст , який половину своєї зарплати жертвував на благодійність. Про це не знав ніхто , це було величезною таємницею , але факт залишається фактом.
Героїв зовсім не обов'язково знати в обличчя. Головне - знати , що вони просто є. Капітан « Локомотива » , хокеїст Іван Ткаченко був тим самим героєм , який не говорив , а діяв , віддавав , дарував , допомагав , рятував - забираючи собі тільки життєдайні людські емоції під час хокейних матчів. 2) Малечівці, хочеться мені створити тему, де були б зібрані реальні історії про Людей з великої букви, сильних духом, які не зламались від важкості обставин, що випали на їх долю, або просто були мужніми у випадках, де більшість людей відступила б. Прочитавши про них, можна захоплюватись, брати приклад або просто... почати цінувати те життя, яке в нас є. Було б добре подавати історії з фото і/чи посиланням.
Першу історію мені хочеться написати про Мар"яну Калабай! Малечівці знають про неї, бо теж долучились до збору коштів відважній львів"янці, але для тих, хто не знає -історія про мужню жінку, яка полюбила свою дитину більше, ніж своє життя. Була готова віддати його, аби донька жила, і має тепер нагороду -вона здорова і має донечку...
