Жили-були собі дід та баба. Жили дуже бідно. Була в них корівка, а годувать її не було чим. На пашу водить її не могли, бо були старими дід і баба. Рішили вони продати корівку. Дід повів її на базар. Корівка була невеличка, але здорова. Сторгувався дід швидко з одною хазяйкою і продав корівку. Дуже пізно прийшов дід додому до своєї бабки.
Жаль було корівки, дак він з горя і напився. А ще купив палицю, щоб було на що спиратися.
Баба почала його лаяти:
— А щоб тебе нечиста сила забрала і в сині небеса занесла! Щоб ти на рівній дорозі ноги поламав! Давай сюди гроші!
А грошей вже не було. Баба вигнала діда з дому. Пішов дід по світу. Прийшов до річки, своє добро поховав під кущами. Сів і журиться. Аж ось звідкись узявся пихатий пан із своєю панею. Підійшли вони до діда. Сподобалась палиця панові. Він почав вимагати, щоб дід ту палицю йому продав. Дід пану каже:
— Не продам, бо ця палиця не проста, а чарівна.
Панові захотілось узнати, які чудеса виробляла палиця. Дід кинув палицю під кущ, де він перед тим заховав ковбасу. Пішов за нею, витяг не тільки палицю, а й ковбасу.
Пан дуже здивувався. Каже:
— Закуска є, тепер коли б ще і випивка знайшлася.
Кинув дід вдруге палицю до того куща, де він горілку заховав. Послав дід пана принести палицю. Пан побіг до куща і найшов там пляшку горілки. Просить пан діда:
— Продай мені свою палицю.
— Продам, якщо так просите. Платіть шапку грошей.
Побігла пані за грошима. Вернувся дід додому з грошима, помирилися з бабою та й живуть собі.
Пан пішов на другий день у ліс. Кидав, кидав, да все даром. Зрозумів пан, що дід обманув його.
2)40•4=160(г)