Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
Питание разных народов Кавказа очень сходно. Основа его - зерновые, молочные продукты, мясо. Последнее на 90 % баранина, свинину едят только осетины. Крупный рогатый скот режут редко. Правда, везде, особенно на равнинах, разводят много птицы - кур, индеек, уток, гусей. Хорошо и разнообразно умеют готовить птицу адыгейцы и кабардинцы. Знаменитые кавказские шашлыки готовят не так уж часто - баранину либо варят, либо тушат. Забивают и разделывают барана по строгим правилам. Пока мясо свежее, из кишок, желудка, потрохов делают разные виды варёной колбасы, которую нельзя долго хранить. Часть мяса сушат и вялят для хранения про запас чувствуется примесь, с одной стороны, иранской крови (узкие лица), а с другой - среднеазиатской (небольшие носы).