Нашла. Общие мифы о сотворении Мира, прежде всего Земли, и общие имена богов напоминают о некогда единой финно-угорской мифологии. Так, у прибалтийских и поволжских финнов и зауральских угров сохранились мифы о водоплавающей птице, которая достает Землю, ныряя на дно Мирового океана, часто - по повелению бога-творца. Реже встречаются мифы о птице, снесшей яйцо, из которого был сотворен Мир (у саамов, карелов и других прибалтийских финнов, у коми).
Мифологическая Вселенная у финно-угорских народов делилась на три основные зоны. Центром верхнего, небесного, мира была Полярная звезда, которой касалась мировая ось - гора, столп или гигантское дерево. Средний мир - Земля, окруженная с севера водами Мирового океана. С юга на север, в преисподнюю - загробный мир холода и мрака - текла гигантская река (так, с юга на север, текут Обь и Северная Двина - великие реки финно-угорского мира). Верхний мир считался обителью небесных богов, прежде всего творца Вселенной. Имена этих богов родственны у многих финно-угорских народов и означают небо, воздух, погоду: это финский и карельский Ильмаринен, удмуртский Инмар, Ен у коми и другие. Общим оказывается и другое название небесного божества - финского Юмала, Йомаля коми, Йомали загадочных биармов, марийского Юмо, саамского Юбмела. Через отверстие в небесах творец Вселенной наблюдает за Землей и спускает туда младших богов - покровителей людей. Землю в финно-угорской мифологии воплощала богиня, часто являвшаяся супругой небесного бога, который за провинность сбросил ее на Землю. Она стала покровительницей хтонических (земных) существ - различных гадов, змей, лягушек и т. п., одновременно воплощавших плодородие и связанных с землей, водой и преисподней. Верили, что эта богиня обитает в верховьях (или низовьях) Мировой реки, покровительствует роженицам и детям, наделяет их судьбой-долей, а шаманам дарует сверхъестественные В нижнем мире, полагали древние, обитает младший брат и соперник небесного бога, окруженный сонмом злых духов и мертвецов: из преисподней через отверстие он посылает на Землю болезни и смерть.
Юг, страна тепла и света, "Страна птиц", противопоставлялась в финно-угорской мифологии Северу, который отождествлялся с преисподней - страной мрака. Две этих страны соединяла по земле великая река, а по небу - Млечный путь, "Дорога птиц". Это естественно, ведь по вечерам в марте - апреле Млечный путь направлен с севера на юго-запад, дорогой перелетных птиц. Он так и именуется - Линнунрата у финнов, Линнутее у эстонцев, Нармонь ки у мордвы-мокши. У других финно-угорских народов это наименование конкретизируется: Кайыккомбо корно у марийцев, Дзо-дзог туй у коми-зырян, Вирь мацеень ки у мордвы эрзи, Луд зазег сюрес у удмуртов означает "Гусиный путь".
К общим финно-угорским мифам относятся также миф о медведе-первопредке, спустившемся с неба, миф о небесной охоте на гигантского оленя или лося, о добывании светил у обитателей преисподней и другие.
Верили финно-угры и в существование низших духов - "матерей" и "отцов", "хозяев" - покровителей полей, лесов и источников, дворов и жилищ, родовых покровителей и т. п.
Главными святилищами финно-угров, лесных жителей, были культовые урочища - скалы, рощи. Лес в любой мифологии был одновременно и источником охотничьих богатств, и обителью злых духов, а также иным миром (местом погребения). Поэтому священные рощи финно-угров носили нередко общее наименование с лесными и злыми духами - хийси у карелов, финнов и других прибалтийских народов; луд, керемет у удмуртов, марийцев и других. Древнейшими святилищами были скалы с рисунками-писаницами (или петроглифами).
Для нормальної життєдіяльності організму людини і доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини у певних співвідношеннях. наприклад, нормальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів має бути 1 : 1,1 : 4,1 для молодих чоловіків та жінок, зайнятих розумовою працею, і 1 : 1,3: 5 для тих самих людей, якщо вони зайняті важкою фізичною працею. ці речовини не мають однакової поживної цінності і кожна з них має своє особливе значення для організму. білки належать до життєво необхідних речовин, без яких неможливе життя, ріст і розвиток організму. вони найважливіші компоненти харчування, що забезпечують пластичні та енергетичні потреби організму. білки—це органічні речовини, що з амінокислот, які, поєднуючись між собою в різних композиціях, білкам різноманітних властивостей. харчова і біологічна цінність білків визначається істю амінокислот, що входять до їх складу. різноманітне харчування—найправильніший шлях постачання організму повноцінними білками. найбільшу біологічну цінність мають білки тваринного походження. фізіологічними нормами передбачається, що 55 % необхідних білків мають забезпечуватись за рахунок білків тваринного походження. теплова обробка прискорює перетравлювання білків. тривале розварювання, подрібнення, протирання продуктів поліпшує перетравлювання, і засвоювання білків, особливо рослинних. проте надмірне нагрівання може негативно вплинути на амінокислоти, з яких білки. потреба в білках для дорослої людини становить у середньому 85— 90 г на день. добову потребу в білках залежно від віку людини, її фізіологічного стану, виду та умов праці наведено в табл. 1. роль жирів у харчуванні визначається їх високою калорійністю і участю в процесах обміну. жири забезпечують у середньому 33 % добової енергоцінності раціону. з жирами в організм надходять необхідні для життєдіяльності речовини: вітаміни а, о, е, незамінні жирні кислоти, лецитин. жири забезпечують всмоктування з кишечника ряду мінеральних речовин та жиророзчинних вітамінів. вони поліпшують смак їжі і викликають відчуття ситості. жири в організмі можуть утворюватися з вуглеводів та білків, але повною мірою ними не заміняються. слід пам'ятати, що жири легко окислюються на повітрі, під час зберігання на світлі і в теплі, а також у процесі теплової обробки, особливо смаження. у несвіжих і перегрітих жирах руйнуються вітаміни, зменшується вміст незамінних жирних кислот і нагромаджуються шкідливі речовини, що спричиняють подразнення шлунково-кишечного тракту, нирок, порушення обміну речовин. надмір жирів в їжі погіршує засвоєння білків, кальцію, магнію, підвищує потребу у вітамінах, що забезпечують жировий обмін. потребу в жирах з урахуванням статі, віку і характеру праці подано в табл. 1. у середньому добова потреба в жирах становить 80—100 г, з яких зо % мають забезпечуватись рослинними жирами. отже, на частку білків має припадати 11—13%, жирів—33, енергетичної цінності добового раціону з диференціацією по зонах: для пів-дених районів потреба в жирах становить 27—28 °/о, для північних— 38—40. фосфатиди — біологічно високоактивні речовини. вони присутні в усіх клітинах організму і впливають на процеси клітинного обміну. з фосфатидів у продуктах харчування найширше представлений лецитин. він не є незамінною поживною речовиною, але має важливе значення у харчуванні. лецитин сприяє перетравлюванню, всмоктуванню і правильному обміну жирів, посилює виділення жовчі, сполучаючись з білком, утворює мембрани клітин, нормалізує обмін холестерину, а також чинить ліпотропну дію: зменшує нагромадження жирів у печінці, сприяючи їх перенесенню у кров. на лецитин багаті яйця, печінка, ікра, м'ясо кролика, паста «океан», жирні оселедці, нерафінована олія. вуглеводи є основною частиною харчового раціону. фізіологічне значення вуглеводів в основному визначається їх енергетичними властивостями. вони—головне джерело енергії організму. при всіх видах фізичної праці спостерігається підвищена потреба у вуглеводах. з їжею надходять прості і складні вуглеводи, легкозасвоювані і незасвоювані вуглеводи. основними простими є глюкоза, галактоза, фруктоза, сахароза, лактоза та мальтоза. складні вуглеводи—крохмаль, глікоген, клітковина, пектин. потреба у вуглеводах становить 350— 500 г на добу. надмірне споживання вуглеводів — поширена причина порушення обміну речовин, що сприяє розвитку ряду захворювань. при раціональному харчуванні до зо % вуглеводів їжі здатні переходити в жири. в разі ж надміру вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, цей процент вищий.
Общие мифы о сотворении Мира, прежде всего Земли, и общие имена богов напоминают о некогда единой финно-угорской мифологии. Так, у прибалтийских и поволжских финнов и зауральских угров сохранились мифы о водоплавающей птице, которая достает Землю, ныряя на дно Мирового океана, часто - по повелению бога-творца. Реже встречаются мифы о птице, снесшей яйцо, из которого был сотворен Мир (у саамов, карелов и других прибалтийских финнов, у коми).
Мифологическая Вселенная у финно-угорских народов делилась на три основные зоны. Центром верхнего, небесного, мира была Полярная звезда, которой касалась мировая ось - гора, столп или гигантское дерево. Средний мир - Земля, окруженная с севера водами Мирового океана. С юга на север, в преисподнюю - загробный мир холода и мрака - текла гигантская река (так, с юга на север, текут Обь и Северная Двина - великие реки финно-угорского мира). Верхний мир считался обителью небесных богов, прежде всего творца Вселенной. Имена этих богов родственны у многих финно-угорских народов и означают небо, воздух, погоду: это финский и карельский Ильмаринен, удмуртский Инмар, Ен у коми и другие. Общим оказывается и другое название небесного божества - финского Юмала, Йомаля коми, Йомали загадочных биармов, марийского Юмо, саамского Юбмела. Через отверстие в небесах творец Вселенной наблюдает за Землей и спускает туда младших богов - покровителей людей. Землю в финно-угорской мифологии воплощала богиня, часто являвшаяся супругой небесного бога, который за провинность сбросил ее на Землю. Она стала покровительницей хтонических (земных) существ - различных гадов, змей, лягушек и т. п., одновременно воплощавших плодородие и связанных с землей, водой и преисподней. Верили, что эта богиня обитает в верховьях (или низовьях) Мировой реки, покровительствует роженицам и детям, наделяет их судьбой-долей, а шаманам дарует сверхъестественные В нижнем мире, полагали древние, обитает младший брат и соперник небесного бога, окруженный сонмом злых духов и мертвецов: из преисподней через отверстие он посылает на Землю болезни и смерть.
Юг, страна тепла и света, "Страна птиц", противопоставлялась в финно-угорской мифологии Северу, который отождествлялся с преисподней - страной мрака. Две этих страны соединяла по земле великая река, а по небу - Млечный путь, "Дорога птиц". Это естественно, ведь по вечерам в марте - апреле Млечный путь направлен с севера на юго-запад, дорогой перелетных птиц. Он так и именуется - Линнунрата у финнов, Линнутее у эстонцев, Нармонь ки у мордвы-мокши. У других финно-угорских народов это наименование конкретизируется: Кайыккомбо корно у марийцев, Дзо-дзог туй у коми-зырян, Вирь мацеень ки у мордвы эрзи, Луд зазег сюрес у удмуртов означает "Гусиный путь".
К общим финно-угорским мифам относятся также миф о медведе-первопредке, спустившемся с неба, миф о небесной охоте на гигантского оленя или лося, о добывании светил у обитателей преисподней и другие.
Верили финно-угры и в существование низших духов - "матерей" и "отцов", "хозяев" - покровителей полей, лесов и источников, дворов и жилищ, родовых покровителей и т. п.
Главными святилищами финно-угров, лесных жителей, были культовые урочища - скалы, рощи. Лес в любой мифологии был одновременно и источником охотничьих богатств, и обителью злых духов, а также иным миром (местом погребения). Поэтому священные рощи финно-угров носили нередко общее наименование с лесными и злыми духами - хийси у карелов, финнов и других прибалтийских народов; луд, керемет у удмуртов, марийцев и других. Древнейшими святилищами были скалы с рисунками-писаницами (или петроглифами).