Хочете дізнатися про невтомну бджолину родину? Так от, хоч бджола і мала комаха, а все в ній влаштоване за потребами! Хоботок, щоб добувати з квітки нектар, медовий зобик – резервуар, у якому бджола переносить нектар та воду, спеціальні корзинки на задніх лапках, куди вона складає кульки з пилку. Навіть віск для будівництва стільників та молочко для годування личинок ця комаха виробляє сама за до власних залоз та органів.
Для того, щоб злетіти, їй не потрібно розбігатися – вертикальний зліт і посадку вона робить миттєво, а якщо треба, може в повітрі й зависнути ( при цьому махає крильцями близько 250 разів за секунду). Усі ці складні маневри бджола часто виконує з вантажем (пилком та нектаром), що важить стільки ж, скільки вона сама. Навіть сучасним вантажним літакам таке не до снаги!
Це тільки здається, що всі бджоли однакові. Проте під час роботи їх можна розрізнити. Бджола – матка стежить за порядком і народжує потомство. Трутні відповідають за продовження роду, а робочі бджоли працюють і прибиральницями, і поварами, і няньками, і розвідниками, і воїнами…
А чому бджола дзижчить? Відомо, що у стані хвилювання вона робить до 500 змахів крильцями за секунду. Така швидка вібрація крилець у повітрі й створює дзижчання (що більша частота змахів – то звук тонший). А підсилюють цей звук спеціальні отвори – дихальця, розташовані по боках під крильцями.
Багато хто знає, який болючий укус бджілки, та кусає вона не від злості – комаха так захищається. Правда, цей захист вартує їй життя: жало, яке лишається в тілі ворога, висмикується разом з нутрощами, і вона гине.
Ці комахи – справжні трудівниці: одна бджілка відвідує за день до 4 тисяч квіток, на кожній із яких виконує запилення своїми шістьма лапками. Щоб виробити 500 грамів меду, робочій бджолі потрібно 10 мільйонів разів злітати від вулика до квітки й назад. Лише одна їхня сім’я запилює в день 40 – 60 млн. квіток! Ця комаха може тягти вагу в 310 разів важчу за себе. До речі, на Землі живе майже 20 тисяч різних видів бджіл. Нічогеньке розмаїття!
Всі ми, звичайно ж, любимо поласувати медом. Добувати його люди навчились давно, але раніше для цього потрібно було знищити весь рій. А українець Петро Іванович Прокопович першим у світі зробив вулик і рамку для збору меду. Його винахід дав можливість збирати мед, не знищуючи бджіл. Було це на початку ХIХ століття в селі Митченки Чернігівської області у 1814 році. Оце прогрес!
БджілкаЯ гукнув учора бджілці,Щоб зіграла на сопілці.Але бджілка не змогла –Дуже зайнята була.Я сказав сьогодні бджілці,щоб зіграла на сопілці.Але бджілка не схотіла –До квіток на луг спішила.Завтра бджілці я скажу:- Я тобі до А як меду назбираєм –На сопілці вдвох заграєм. Сергій Цушко
В мифологии многих культур болото ассоциируется с плохим, гиблым, нечистым местом.
Согласно восточнославянской мифологии на болотах обитает болотный человек, который может заблудить путника.
С древних пор людей пугало ночное свечение на болотах. Из-за характерного расположения огоньков — на высоте человеческой руки — их называют «свечами покойника». Считается, что увидевший их, получил предупреждение о скорой смерти, а несут их пришельцы с того света. В Германии говорили, что огоньки на болоте — это призраки тех, кто украл у соседей землю — в наказание их души бродят по болотам в поисках твёрдой земли. Финны называли их «льеккьо» и верили, что это души детей, захороненных в лесу. В Северной Европе считали, что огоньки на болоте — духи древних воинов, охраняющих клады.
По английским поверьям эти так называемые блуждающие огни пытаются завлечь человека в болото или другое опасное место. Этот элемент фольклора хорошо показан в фильме «Властелин колец», когда хоббиты идут по болотам.
В славянской мифологии в болотах обитают кикиморы болотные. Они заманивают путников в трясину громко призывая о Иногда людей заводят в болото лесавки — дети кикиморы и лешего. В славянской мифологии у болота есть свой дух-хранитель, хозяин — болотняник. Выглядит он как седой старик с широким, желтоватым лицом. Это он пугает идущих через болото резкими звуками, вздохами, громкими причмокиваниями. Это он заманивает в трясину самоуверенных и беспечных и, наоборот, показывает безопасную тропу тем, кто относятся к природе с почтением.
В финно-угорской мифологии болото наделяет невиданной силой своего обитателя великана Яра Морта.
В кельтской мифологии болота являлись «вратами духов» — в том месте, где кажущаяся твёрдой почва мгновенно уходит из-под ног, открываются врата в мир загадочных духов природы и божеств. Кельты приносили на болотах жертвенные дары.
Ханты и манси верили, что весь мир родился из «жидкой земли», то есть из болота.
Египетская богиня Исида прятала там своего сына — бога Хора.
В одном из мифов о сотворении мира, болота возникли из выплюнутой изо рта черта, спрятанной от Бога земли.
Интересные факты о болоте
Самое большое болото в мире — российское Большое Васюганское болото. Его площадь составляет 53—55 тыс. кв. км.
Согласно легенде, Иван Осипович Сусанин, один из русских национальных героев, был нанят отрядом польских интервентов зимой 1612—1613 гг. в качестве проводника царя Михаила Фёдоровича, Сусанин завёл поляков в болотистый лес, где был ими зверски замучен за отказ указать верный путь.
Русская поговорка: Всяк кулик своё болото хвалит.
Дно Болота — железнодорожная станция из аниме «Унесённые призраками».
Саранск в переводе с эрзянско-мокшанского «сара», «сарана» — означает топь, болото, трясина — и на самом деле на месте Саранска обширные площади были заняты низинными болотами и непролазными трясинами.
В мифологии многих культур болото ассоциируется с плохим, гиблым, нечистым местом.
Согласно восточнославянской мифологии на болотах обитает болотный человек, который может заблудить путника.
С древних пор людей пугало ночное свечение на болотах. Из-за характерного расположения огоньков — на высоте человеческой руки — их называют «свечами покойника». Считается, что увидевший их, получил предупреждение о скорой смерти, а несут их пришельцы с того света. В Германии говорили, что огоньки на болоте — это призраки тех, кто украл у соседей землю — в наказание их души бродят по болотам в поисках твёрдой земли. Финны называли их «льеккьо» и верили, что это души детей, захороненных в лесу. В Северной Европе считали, что огоньки на болоте — духи древних воинов, охраняющих клады.
По английским поверьям эти так называемые блуждающие огни пытаются завлечь человека в болото или другое опасное место. Этот элемент фольклора хорошо показан в фильме «Властелин колец», когда хоббиты идут по болотам.
В славянской мифологии в болотах обитают кикиморы болотные. Они заманивают путников в трясину громко призывая о Иногда людей заводят в болото лесавки — дети кикиморы и лешего. В славянской мифологии у болота есть свой дух-хранитель, хозяин — болотняник. Выглядит он как седой старик с широким, желтоватым лицом. Это он пугает идущих через болото резкими звуками, вздохами, громкими причмокиваниями. Это он заманивает в трясину самоуверенных и беспечных и, наоборот, показывает безопасную тропу тем, кто относятся к природе с почтением.
Хочете дізнатися про невтомну бджолину родину? Так от, хоч бджола і мала комаха, а все в ній влаштоване за потребами! Хоботок, щоб добувати з квітки нектар, медовий зобик – резервуар, у якому бджола переносить нектар та воду, спеціальні корзинки на задніх лапках, куди вона складає кульки з пилку. Навіть віск для будівництва стільників та молочко для годування личинок ця комаха виробляє сама за до власних залоз та органів.
Для того, щоб злетіти, їй не потрібно розбігатися – вертикальний зліт і посадку вона робить миттєво, а якщо треба, може в повітрі й зависнути ( при цьому махає крильцями близько 250 разів за секунду). Усі ці складні маневри бджола часто виконує з вантажем (пилком та нектаром), що важить стільки ж, скільки вона сама. Навіть сучасним вантажним літакам таке не до снаги!
Це тільки здається, що всі бджоли однакові. Проте під час роботи їх можна розрізнити. Бджола – матка стежить за порядком і народжує потомство. Трутні відповідають за продовження роду, а робочі бджоли працюють і прибиральницями, і поварами, і няньками, і розвідниками, і воїнами…
А чому бджола дзижчить? Відомо, що у стані хвилювання вона робить до 500 змахів крильцями за секунду. Така швидка вібрація крилець у повітрі й створює дзижчання (що більша частота змахів – то звук тонший). А підсилюють цей звук спеціальні отвори – дихальця, розташовані по боках під крильцями.
Багато хто знає, який болючий укус бджілки, та кусає вона не від злості – комаха так захищається. Правда, цей захист вартує їй життя: жало, яке лишається в тілі ворога, висмикується разом з нутрощами, і вона гине.
Ці комахи – справжні трудівниці: одна бджілка відвідує за день до 4 тисяч квіток, на кожній із яких виконує запилення своїми шістьма лапками. Щоб виробити 500 грамів меду, робочій бджолі потрібно 10 мільйонів разів злітати від вулика до квітки й назад. Лише одна їхня сім’я запилює в день 40 – 60 млн. квіток! Ця комаха може тягти вагу в 310 разів важчу за себе. До речі, на Землі живе майже 20 тисяч різних видів бджіл. Нічогеньке розмаїття!
Всі ми, звичайно ж, любимо поласувати медом. Добувати його люди навчились давно, але раніше для цього потрібно було знищити весь рій. А українець Петро Іванович Прокопович першим у світі зробив вулик і рамку для збору меду. Його винахід дав можливість збирати мед, не знищуючи бджіл. Було це на початку ХIХ століття в селі Митченки Чернігівської області у 1814 році. Оце прогрес!
БджілкаЯ гукнув учора бджілці,Щоб зіграла на сопілці.Але бджілка не змогла –Дуже зайнята була.Я сказав сьогодні бджілці,щоб зіграла на сопілці.Але бджілка не схотіла –До квіток на луг спішила.Завтра бджілці я скажу:- Я тобі до А як меду назбираєм –На сопілці вдвох заграєм. Сергій Цушко