Головні персонажі повісті — Простак, його кохана Сент-Ів і священик-янсеніст Гордон.
Образ Простака декларує ідею природної людини, француза за народженням, гурона за вихованням, наївної і щирої особи, яка здатна сприймати усе, що бачить, у його справжньому, не спотвореному домішками цивілізаційних приписів, вигляді. Сам герой так пояснює власне ім'я: «Мене називають Простаком... бо я завжди говорю простосердно те, що думаю, і роблю все, що хочу» {тут і далі переклад Л. Івченка). Простак прагне пізнати життя, цінності цивілізації, але сприймає їх безпосередньо, буквально, що відразу провокує конфлікти в його стосунках з оточенням, яке живе за законами та нормами, зовні цивілізованими, але "— сповненими фальші, лицемірства або й забобонів.
Дюшка тягунов живет в небольшом поселке куделино на северной реке. прожил он на свете уже 13 лет и образцово-показательным мальчиком не был, учился кое-как, но этой весной мир стал играть с ним в перевертыши: наслушавшись разговоров старшего друга об атомах, времени, пространстве, возможности восстановиться когда-нибудь после смерти в прежнем виде, он вдруг решил, что его соседка римка есть не кто иная, как наталья гончарова, жена пушкина.дюшка осознал свою индивидуальность, задумался над устройством мира, который был, по мнению дюшки, прекрасным. вот только санька, любивший мучить кошек и убивать лягушек, был явно из другого мира. дюшка взрослых, что рядом живет зло. поняли, только когда санька тяжело ранил ножом миньку, бесстрашного маленького друга дюшки. напрасно не поверили раньше чуткому мироощущению мальчика. фильм основан на хорошем материале, хорошо поставлен и сыгран, выходит за рамки обычного детского кино. удачно создан дуровым образ местного непризнанного "гения", жена которого устала жить только "духовным" в ущерб всему материальному, захотев иметь чистые простыни, вкусные пироги и курточку для сына.
Образ Простака декларує ідею природної людини, француза за народженням, гурона за вихованням, наївної і щирої особи, яка здатна сприймати усе, що бачить, у його справжньому, не спотвореному домішками цивілізаційних приписів, вигляді. Сам герой так пояснює власне ім'я: «Мене називають Простаком... бо я завжди говорю простосердно те, що думаю, і роблю все, що хочу» {тут і далі переклад Л. Івченка). Простак прагне пізнати життя, цінності цивілізації, але сприймає їх безпосередньо, буквально, що відразу провокує конфлікти в його стосунках з оточенням, яке живе за законами та нормами, зовні цивілізованими, але "— сповненими фальші, лицемірства або й забобонів.