Реалізм в архітектурі був на мою думку виразним, нескладним, без вигадливих форм і зайвих деталей, з опорою на природну красу і натуральність. Застосовувався загалом у будівлях міського призначення: заводських, фабричних, житлових. У напрямі будівництва нових типів споруд і житлових комплексів розвивається архітектура Франції, де починають використовувати нові матеріали: скло, сталь, залізо, пізніше — залізобетон.
В архітектурі того часу міцно переплелися споруди різних стилів, серед яких: неороманський, єгипетський, грецький, неогрецький, чиказька школа, американський ренесанс(мені він найбільш до вподоби). Приклади застосування декількох стилів в одній споруді зустрічалися досить часто.
Найбільшого поширення реалізм набув в радянській архітектурі. Видатні архітектори радянського часу, які працювали у декількох стилях та надихали мене: К. Алабян, В. Гельфрейх, Г. Гольц, О. Душкін, Й.Лангбард, М. Мінкус, Л. Поляков, Л. Руднєв, П. Федоровський, І. Фомін, О. Щусєв та інші.
Мені подобається епоха класицизм, а особливо архітектура та пластика.
Объяснение:
Реалізм в архітектурі був на мою думку виразним, нескладним, без вигадливих форм і зайвих деталей, з опорою на природну красу і натуральність. Застосовувався загалом у будівлях міського призначення: заводських, фабричних, житлових. У напрямі будівництва нових типів споруд і житлових комплексів розвивається архітектура Франції, де починають використовувати нові матеріали: скло, сталь, залізо, пізніше — залізобетон.
В архітектурі того часу міцно переплелися споруди різних стилів, серед яких: неороманський, єгипетський, грецький, неогрецький, чиказька школа, американський ренесанс(мені він найбільш до вподоби). Приклади застосування декількох стилів в одній споруді зустрічалися досить часто.
Найбільшого поширення реалізм набув в радянській архітектурі. Видатні архітектори радянського часу, які працювали у декількох стилях та надихали мене: К. Алабян, В. Гельфрейх, Г. Гольц, О. Душкін, Й.Лангбард, М. Мінкус, Л. Поляков, Л. Руднєв, П. Федоровський, І. Фомін, О. Щусєв та інші.
Мені подобається епоха класицизм, а особливо архітектура та пластика.
Объяснение:
Основание Товарищества передвижных художественных выставок было результатом общественно-политической ситуации в стране. Это была эпоха Великих реформ Александра II.
Во время его правления были проведены реформы во многих сферах жизни, в том числе и в сфере образования – произошло реформирование Императорской Академии художеств. Новым уставом Академии 1859 г. вводился ряд изменений в её работу. Но эти изменения не сразу искоренили действовавшие в Академии консервативные взгляды и подходы к творчеству. В результате 9 ноября 1863 г. 14 самых выдающихся учеников Императорской Академии художеств, допущенных до соревнования за первую золотую медаль, обратились в Совет Академии с заменить конкурсное задание (написание картины по заданному сюжету из скандинавской мифологии «Пир бога Одина в Валгалле») на свободное задание – написание картины на избранную самим художником тему. Совет Академии отказал им в этом, и тогда все 14 художников покинули Академию. Это событие назвали «Бунтом четырнадцати». Вот имена этих «бунтарей»: Богдан Вениг, Александр Григорьев, Николай Дмитриев, Фирс Журавлёв, Пётр Заболотский, Иван Крамской, Алексей Корзухин, Карл Лемох, Александр Литовченко, Константин Маковский, Александр Морозов, Михаил Песков, Николай Петров и Николай Шустов.
Иван Крамской (фотография 1860-х годов)
Когда конкурс начался, сделал заявление Иван Крамской: «...Просим позволения сказать перед Советом несколько слов... Мы подавали два раза но так как Совет не нашел возможным исполнить нашу то мы, не считая себя вправе больше настаивать и не смея думать об изменении академических постановлений, просим покорнейше Совет освободить нас от участия в конкурсе и выдать нам дипломы на звание художников». Один из конкурсантов, Пётр Заболотский, не вышел из зала со всеми, решив всё-таки участвовать в конкурсе. Но конкурс при одном претенденте состояться не мог. Вместо Заболотского о выходе из Академии подал скульптор Василий Крейтан, также имевший малую золотую медаль Академии. Таким образом, от конкурса отказались и вышли из Академии 13 живописцев и 1 скульптор.
Именно эти ученики Академии организовали «Санкт-Петербургскую артель художников» – это была первая попытка образования в России независимого творческого объединения художников. В 1870 г. она была преобразована в «Товарищество передвижных художественных выставок», но опыт Артели учитывался при создании Товарищества.