родился 17 июня 1882 г. в ораниенбауме (ныне город ломоносов) в семье известного оперного певца ф. и. стравинского. тем не менее музыкантом становиться не собирался и в 1900 г. поступил в петербургский университет на юридический факультет.
в студенческие годы стравинский
познакомился с н. а. римским-корсаковым и с 1903 г. стал брать у него уроки. эти занятия продолжались до смерти учителя в 1908 г.
уже в 1910 г. стравинский написал свой первый «жар-птица», поставленный в париже по инициативе с. п. дягилева в рамках сезонов за границей (проходившие в
период с 1907 по 1913 г. в париже гастроли актёров и музыкантов). следующий стравинского — «петрушка» (1911 г.) также стал событием сезонов и принёс композитору мировую известность. третий, написанный в 1913 г., — «весну священную» — публика сначала не приняла из-за слишком новаторской
постановки хореографа м. м. фокина, отказавшегося от классического танца.
в 1914 г. стравинский обратился к жанру оперы и создал «соловья» по сказке г. x. андерсена. в том же году он покинул россию; жил сначала в швейцарии, а с 1920 г. — во франции. там родились его оперы «мавра»
(1922 г.) на сюжет «домика в коломне» а. с. пушкина и «царь эдип» (1927 г.) на сюжет трагедии софокла. эти произведения стали вершиной в творчестве стравинского.
в 1939 г. игорь фёдорович покинул европу и переехал в сша, где обратился к традициям джазовой музыки. в 1945 г. был создан
«чёрный концерт для кларнета и джаз-банда».
творческое наследие стравинского велико: 4 оперы, 12 , кантаты, симфонии, концерты, хоры и др. он считается одним из самых значительных новаторов в музыке xx в.
умер 6 апреля 1971 г. в нью-йорке.
Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського району на Вінничині в незаможній родині. Його дід Дем’ян був невільником пана Кочубея, котрий володів подільською землею. Надзвичайно обдарований і працьовитий він здобув собі славу великого умільця. Якось пан замовив майстрові виготовити дві фігури апостолів – Петра й Павла. Дем’ян вистругав з дерева двох могутніх молодих бороданів. Глянувши на них, відразу можна було сказати, що їм приємно було тримати в руках не тільки книгу, а й ключі від раю. Фігури поставили перед входом до маєтку. Коли про це довідалися люди, то приходили подивитися на святих. І відразу пізнавали в них двох красивих дідів з рідного села. Тому й ходили туди не один раз, щоб надивитись на них. Та пан не заплатив майстрові і тоді ображений Дем’ян повантажив апостолів на віз, у власному обійсті порізав їх на дрова, хоча й жаль було надзвичайно своєї праці. Так же старався – усю душу в них вклав.Дем’ян Стельмах втілював у собі найкращі риси українського народу: мудрість, багатогранну обдарованість, винахідливість, працелюбність, волелюбність, доброзичливість, щедрість, закоханість у красне слово і пісню.Дем’ян завжди з охотою підтримував інтерес онука до природи завжди дбав, щоб у малого зростала шаноба до праці на землі, завжди дотримувався даного слова. Онук слухав уважно і особливо радів, коли дідусь викривляючи великі напатлані брови, обіцяв зробити малому вітряка, на вершечку якого розправить крила й гордо підніме голову молодий лебідь.А що вже говорити про Михайликову бабусю! Скільки її руки ділечка переробили. Кревно уболівали за деревами в саду, розмовляла з ними наодинці, як з близькими рідними; хлопчикові іноді здавалося, що старенька молиться за кожну вишеньку, яблуню, грушу, сливу.Батько письменника - Панас Дем’янович - в період російсько-японської війни був нагороджений Георгієвським хрестом за проявлений героїзм.Спливе за водою більше ніж півстоліття; виступаючи в березні 1962 року в Одеському університеті, Михайло Панасович скаже:“Я не соромлюсь а горджусь тим що в мене прості трудівники землі виступають мислителями, бо той, хто щодня встає раніше сонця, працює під сонцем, біля жита-пшениці і меду і нас годує своїм добрим хлібом, не може не бути філософом. Зокрема таким філософом був в мій батько”.Краще в нього – від неньки Трепетна любов до природи, до праці, уважність, гостинність, щедрість. “Що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій Ярославні , перед людяністю, скромністю, і мудрістю якої я й досі схиляю свою, вже посивілу, голову. Не наю, як би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати. Я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її позазілюваних. Потрісканих рук.”Михайло Стельмах дійсно народився в селі Дяківці на Віннічині. Але до восьми років мешкав в Одесі на Херсонській вулиці. У двадцяті роки Стельмахи виїхали з Одеси.Чарівна природа рідного Прибужжя і невмируща народна пісня найбільше запали в серце вразливого хлопчика, сколихнули його найніжніші струни.Михайлик самотужки навчився читати і писати. Вже тоді хлопчик збагнув, що книжка – неоцінений скарб, і вся його дитяча винахідливість була спрямована на те, щоб здобути книжку, познайомитися з чародійним друкованим словом.В 1921 році хлопчик пішок до школи. Його відразу взяли в другий клас. Жити і вчитися було важко. Йшла громадянська війна. У Стельмахів на свю родину були одні чоботи. І Панас Дем’янович у зимову хвищу мусив носити Михайлика до школи на руках.По закніченні початкової сільської школи Стельмах вступає в школу колгоспної молоді. В 1928 році він очолює в Дякійвському колгоспі бригаду з колишніх наймитів. Від світанку до вечора він працює в полі, а потім допізна засиджується над книжками – студіює агрономію. Проте все владнішим стає бажання бути вчителем. Спершу Михайло навчається в Вінницькому педагогічному технікумі потім в педагогічному інституті.Через те, що батько був нагороджений Георгієвським хрестом, Стельмаха виключили з комсомолу. Але справедливість була відновлена в 1933 бідняцький син перший в Дяківцях закінчив Вінницький педагогічний інститут.Дві зими Стельмах учителював в школах рідного Поділля. Перші поезії надрукував в 1936 році.В 1941 році вийшла в світ перша збірка поезій “Добрий ранок.”Другу світову війну рядовий Михайло Стельмах зустрів під Полоцьком на білоруській землі. Все пережите у дні війни через багато років відтворить він у романах “Правда і кривда” та “Дума про тебе”.
Объяснение:
А.Бородин, Струнный квартет №2 - Часть 3, Ноктюрн. 4. Д.Шостакович. Струнный квартет № 1. До мажор, соч. 49 .ч3. Allegro molto.
Объяснение:
А.Бородин, Струнный квартет №2 - Часть 3, Ноктюрн. 4. Д.Шостакович. Струнный квартет № 1. До мажор, соч. 49 .ч3. Allegro molto.