С первой же страницы романа «Собиратель бабочек» финского писателя на вас повеет загадочным Необычайная лёгкость повествования, в которой слышны нотки импрессионизма, очарует каждого.
Герой-рассказчик получает наследство от незнакомого человека по имени Генри Ружичка. Он пытается выявить связь с покойным завещателем. Да, и существует ли связь между ними, если персонаж впервые слышит его имя? Возможно, произошла ошибка. Соприкасаясь с вещами, принадлежавшими Генри Ружичке, он постепенно знакомится с историей его жизни. До определённого момента главный герой не догадывается, что и у него в этой истории есть место: «Иногда так бывает – возникает ощущение, что приближаешься к человеку и с каждым шагом расстояние между вами сокращается, но вдруг его образ теряется в тумане». В доме, доставшемся по завещанию, он обнаруживает огромную коллекцию засушенных бабочек. Оказывается, Ружичка в течение нескольких десятилетий с безмерной любовью и преданностью собирал редкие виды бабочек. Кстати, у бабочек в произведении особая миссия. Они символизируют воспоминания.
Музика в моєму житті
Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.
Музика — стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя.
Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію.
Здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей Божа благодать. І злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони.
Музика Максима Березовського... Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ...
Багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них — джерело естетичної насолоди. Але музика — це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань.
Петровские преобразования затронули все слои общества, они властно вторглись в жизнь каждого человека – от боярина до самого бедного крестьянина. В этом их главная особенность. Когда царь Алексей Михайлович строил корабли в подмосковном селе Дединове, в этом в этом участвовали лишь несколько русских плотников; строительство же флота при Петре I стало делом всей страны, так или иначе коснулось всего народа. Когда 17 октября 1672 году в придворном театре Алексея Михайловича был дан первый в истории России спектакль, его смотрели лишь сам царь и несколько высших аристократов. При Петре I театр стал достоянием всего общества. И так было во всём. Вот почему и по сей день не утихают споры о значении Петровских реформ в русской истории.
Дом по ул. Интернациональная 58, где был первый театр
Объяснение:
ну как-то так