И глянет мгла из всех болот, из всех теснин,
И засвистит веселый кнут над пегой парою...
Ты запоешь свою тоску, летя во тьму один,
А я одна заплачу песню старую.
Разлука - вот извечный враг российских грез,
разлука - вот полночный тать счастливой полночи.
И лишь земля из-под колес,
И не расслышать из-за гроз
Ни ваших шпаг, ни наших слез
Ни слов о
Какой беде из века в век обречены?
Какой нужде мы платим дань, прощаясь с милыми?
И отчего нам эта явь такие дарит сны,
Что дивный свет над песнями унылыми?
Быть может, нам не размыкать счастливых рук,
Быть может, нам распрячь коней на веки вечные?
Но стонет север, кличет юг,
И вновь колес прощальный стук,
И вот судьба разбита вдруг
О версты встречные...
Объяснение:
В дитинстві майбутній композитор навчився грати на фортепіано, а в 1910 році починає вчитися грі на скрипці. Навчався юний Лятошинський у другій чоловічій гімназії Житомира, яку закінчив у 1913 році.
Восени 1920 року композитор почав викладати музично-теоретичні дисципліни на виконавчих факультетах Київської консерваторії, а через два роки дістав клас спеціальної теорії композиції.
Викладацька діяльність Лятошинського поєднується з творчою. Ім’я видатного композитора користується заслуженим визнанням не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Неповторний стиль Лятошинського увібрав скарби європейської культури. Його музика підкорює своєю щирою правдивістю, глибоко індивідуальною особливістю, яскравим національним колоритом.
ну смотри тут все надо прочитать тест и ли сказать мама