Статье проанализированы средства музыкальной выразительности как элемент стороны исполнительского процесса. На основе теоретического анализа были выделены основные средства выразительности в музыке, которыми являются динамика, гармония, темп, ритм, лад, тембр, артикуляция и интонация. Автор пришёл к выводу, что интонация и мелодия, метроритм и темп, лад и гармония, фактура, тембр все средства музыки, взятые в совокупности, образуют сложноорганизованную многостороннюю систему, и каждый элемент системы взаимодействует с другими её составляющими. В целом, освоение средств музыкальной выразительности - это вычленение в музыке наиболее характерных для неё характеристик - громкости, звуковысотности, темпоритма, тембра, характера звукоизвлечения, формы, жанра, и определение их роли в создании музыкального образа, то есть - это освоение музыкального языка
Симфонічною називають інструментальну музику, призначену для виконання симфонічним оркестром. Для нього створено багато музики різних жанрів і форм. Оркестрові твори — симфонії, увертюри, концерти тощо — писали композитори минулого і сучасності.
І
Пригадайте, що таке симфонія.
Симфонія в перекладі з грецької — «співзвуччя». Перші, або як їх називають, ранні симфонії з’явились у німецькому місті Мангеймі. Саме там збиралися дивовижні музиканти для того, щоб грати разом в оркестрі. Кожен із них був майстром своєї справи.
Саме тому оркестр викликав захоплення всіх, хто чув його.
Але був ще один секрет, який підсилював інтерес слухачів. Ці прекрасні музиканти навчилися грати разом злагоджено і гармонійно. Тобто музика могла звучати не просто гучно або тихо, а й з динамікою, що поступово змінювалася. Звичайно, кожен окремо володів цим прийомом уже давно, але щоб усі інструменти водночас змогли підсилювати звук або поступово затихати, — так до них ніхто не виконував музику.
Історія створення «Симфонії №5»
Часи, в які створювався твір, були для композитора далеко не найсприятливішими. Неприємності одна за одною наздоганяли творця зненацька, спочатку звістка про глухоту, потім і військові дії в Австрії. Задумка такого грандіозного за масштабами твори захопила розум Бетховена.
Але так як бажання автора долати всі перешкоди на своєму шляху могло швидко змінитися самими похмурими і депресивними думками, то твір постійно відкладалося в довгий ящик. Залежно від настрою Людвіг хапався то за одне, то за інше твір, а п'ята симфонія і зовсім йшла важко. Бетховен не раз змінював фінал, роблячи його то в позитивному, то в негативному ключі. Але в підсумку, через три роки, твір все ж побачило світ. Не можна не відзначити, що композитор одночасно писав дві симфонії, і в один і той же час їх презентував, тому згодом виникли деякі негаразди, що стосуються нумерації подібних великих творів.