Определённо, фигуры на картине перемещаются в весеннем, оживлённом и почти танцевальном движении, что уже само собой подразумевает наличие музыкальности в картине. Первая фигура, вытянутая в струнку, напоминает первую ноту, а следующие три, пляшущие в хороводе, - как триоли, возносят песни в небеса. Пятая фигура стоит в неподвижности, склонив голову, что напоминает затишье, шестая же медленно идёт. Ярко отличается от них последняя фигура с её преследователем - они возвещают начало быстрого ритма, возрастания темпа действия.
Українські барди — виконавці пісень (у тому числі власних) в жанрах «бардівської пісні», «співаної поезії» тощо. Виконання пісень ведеться переважно під акомпанемент шестиструнної гітари класичної форми або ж стилізованої під кобзу; зустрічаються і барди, що акомпанують собі на інших музичних інструментах: фортепіано (Сергій Шишкін), ліра й кобза (Едуард Драч) Хоча окремі митці творили самодіяльну українську пісню ще наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років (Олександр Ігнатуша), проте рух українських бардів як явище сформувався наприкінці 80-х років 20 століття. Організаційне оформлення жанру відбулося під час перших фестивалів авторської пісні «Оберіг» та «Червона рута». Багато хто з українських бардів «першої хвилі» були двомовними та фактично двожанровими, якщо вважати російську бардівську пісню іншим жанром.
