Програмна музика — інструментальна музика, написана на певну тему (сюжет), викладену в словесній, часто поетичній, програмі. Відома з давніх часів. Розвиток її в XIX столітті пов'язаний з романтизмом, що обстоював принцип оновлення музики шляхом її поєднання з поезією. Програма може бути оригінальною — «Прощальна симфонія» Гайдна, «Партизанські картини» Штогаренка, або ґрунтуватись на літературному чи мистецькому творі — симфонічна фантазія «Франческа да Ріміні» Чайковського на сюжет з «Божественної комедії» Данте, симфонічна поема «Лілея» Г. Майбороди на сюжет однойменної балади Шевченка, симфонічна картина «Запорожці» Р. М. Глієра за картиною Рєпіна.
Програмним змістом можуть бути історичні події, образи героїв, картини природи, народні казки, легенди тощо; часом він розкривається у назві — «Ніч у Мадриді» Глінки, «Картинки з виставки» Мусоргського, а в циклічному творі — в назвах окремих частин. Іноді композитор дає змогу слухачеві самому побудувати програмну концепцію відповідно до загального настрою твору — 6-а «Патетична» симфонія Чайковського, «Святкова увертюра» Борисова. Типовим зразком програмної музики є симфонічна поема, якій властива сюжетно-драматична побудова наприклад симфонічні поеми Ф. Ліста. Твори програмної музики пишуть у різноманітних музичних формах: від великих циклічних — до мініатюр. Окремі програмні номери є у великих музично-драматичних творах, наприклад «Полтавський бій» в опері «Мазепа» Чайковського.
Добрый день! Рад, что вы обратились и задали интересный вопрос о музыке. Соната №8 Людвига ван Бетховена, известная также как "Патетическая", состоит из трех частей. Давайте рассмотрим каждую часть и обратим внимание на изменение состояния героя в них, а также на выражение напряжения мысли и передачу действия.
Первая часть сонаты, известная как "Аллегро ди мольто e con brio" (очень быстро и с огнем), начинается с яркой и энергичной музыки. Она наполняет нас эмоциональным напряжением и захватывает наше внимание. В этой части герой проявляет силу и настойчивость. Музыка передает действие, подчеркивая смелость и решительность героя.
Во второй части сонаты, называемой "Адажио кантабиле" (медленно и певуче), состояние героя сильно изменяется. Музыка здесь становится более интимной и задумчивой, выражая глубокие эмоции и размышления. Это можно сравнить с состоянием внутреннего противоречия или грусти героя. Напряжение мысли здесь находится на более эмоциональном уровне, а не связано с действием.
Третья часть сонаты, "Рондо: Аллегро" (шуточное рондо, быстро и весело), возвращает нас к энергичному и динамичному звучанию. Здесь герой проявляет определенный энтузиазм и радость. Музыка передает действие, создавая ощущение живости и движения.
В целом, можно сказать, что в первой и третьей частях сонаты состояние героя положительно и доброжелательно, выражая действие и энергию. Вторая часть, напротив, является более печальной и задумчивой, выражая состояние внутренних переживаний и напряжения мысли.
Надеюсь, мой ответ был понятным и полезным для вас. Если у вас возникнут еще вопросы, не стесняйтесь задавать, я с удовольствием помогу!
Програмна музика — інструментальна музика, написана на певну тему (сюжет), викладену в словесній, часто поетичній, програмі. Відома з давніх часів. Розвиток її в XIX столітті пов'язаний з романтизмом, що обстоював принцип оновлення музики шляхом її поєднання з поезією. Програма може бути оригінальною — «Прощальна симфонія» Гайдна, «Партизанські картини» Штогаренка, або ґрунтуватись на літературному чи мистецькому творі — симфонічна фантазія «Франческа да Ріміні» Чайковського на сюжет з «Божественної комедії» Данте, симфонічна поема «Лілея» Г. Майбороди на сюжет однойменної балади Шевченка, симфонічна картина «Запорожці» Р. М. Глієра за картиною Рєпіна.
Програмним змістом можуть бути історичні події, образи героїв, картини природи, народні казки, легенди тощо; часом він розкривається у назві — «Ніч у Мадриді» Глінки, «Картинки з виставки» Мусоргського, а в циклічному творі — в назвах окремих частин. Іноді композитор дає змогу слухачеві самому побудувати програмну концепцію відповідно до загального настрою твору — 6-а «Патетична» симфонія Чайковського, «Святкова увертюра» Борисова. Типовим зразком програмної музики є симфонічна поема, якій властива сюжетно-драматична побудова наприклад симфонічні поеми Ф. Ліста. Твори програмної музики пишуть у різноманітних музичних формах: від великих циклічних — до мініатюр. Окремі програмні номери є у великих музично-драматичних творах, наприклад «Полтавський бій» в опері «Мазепа» Чайковського.