Объяснение:
Бетховен был старшим из 7 детей в своей семье, 4 из которых ушли в мир иной еще в детстве.
Из биографии Бетховена мы знаем, что впервые юный маэстро выступил на публике в 7 лет 26 марта 1778 г. Примечательно, что 26 марта – это также дата его смерти.
Когда отец вез маленького Людвига для его первого выступления в Кёльн, он указал, что возраст мальчика – всего 6 лет (уж очень тому хотелось подчеркнуть уникальность сына). Юный музыкант поверил сказанному отцом и с тех пор считал себя младшим на полтора года, чем был на самом деле. Когда родители вручили Бетховену его свидетельство о крещении, он отказался верить указанной там дате, полагая, что документ принадлежал его старшему брату, тоже Людвигу, который умер в младенчестве.
Бетховену посчастливилось изучать музыку под руководством таких известных композиторов, как Готтлоб Нефе, Йозеф Гайдн, Альбрехтсбергер и Сальери. Он также чуть было не стал учеником Моцарта, тот был в восторге от представленной его вниманию импровизации, но смерть матери заставила Людвига оставить занятия и покинуть Вену.
Когда Бетховену было 12, он впервые опубликовал свои произведения. Это был сборник вариаций для клавишных инструментов, который, в конечном счете, прославил его как одного из популярнейших пианистов в истории.
Бетховен был одним из первых музыкантов, которому было назначено пособие в 4 тысячи флоринов просто потому, что знатные горожане не желали его отъезда из Вены во Францию, куда тот был приглашен братом императора Наполеона.
Бетховен написал 3 любовных письма к «Бессмертной Возлюбленной», имя которой остается загадкой и по сей день. Поскольку он влюблялся во многих женщин, биографы затрудняются выделить ту единственную, которую композитор мог бы так необычно называть.
За всю жизнь Бетховен написал лишь одну оперу – «Фиделио», – которая и поныне считается выдающимся образцом классической музыки.
Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»
Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».
Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі
Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.
Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.
У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.
по крайней мере я этого ни когда не слышал и не видел.