Изучение «музыкальности» как свойства живописи берет свое начало в античности. Пифагор Самосский в учении «Гармония (или Музыка) сфер» обнаружил, что строение музыкальной гаммы подчинено строгим числовым пропорциям, которые применялись для объяснения всего сущего, включая космос. И. Кеплер, а позже И Ньютон строили свои эксперименты, опираясь на выводы Пифагора, результатом чего стала общносгь в темперации звука и цвета. Вопросы синтеза искусств развили в своих трудах Е П. Бловатская, A.B. Захарьина-Унковская, М.А. Марутаев, Т.Н Левая, И.Л Ванечкина, А.И. Бандура, А.Н. Бенуа, Б.В. Асафьев, H.A. Дмитриева. В трудах АФ Лосева «Музыка как предмет логики», П.А. Флоренского «Анализ пространственности и времени в художественно-изобразительном искусстве» прослежены вопросы родственности двух видов искусства - музыки и живописи.
Проблема музыкальности живописи затрагивалась в мемуарах, письмах, статьях, дневниках зарубежных и отечественных живописцев: Э. Делакруа, Ж Сёра, П. Синьяка, А Матисса, К.А. Коровина, С А Чуйкова. Однако живоиисиы_в анализе художественных
Диссертации по гуманитарным наукам - http://cheloveknauka.com/muzykalnost-kak-svoystvo-zhivopisi#ixzz5FNwy7JjT
Франц Петер Шуберт — австрійський композитор, один з основоположників романтизму в музиці, автор близько 600 вокальних композицій, дев’яти симфоній, а також великої кількості камерної та сольної фортепіанної музики. Народився Шуберт 31 січня 1797 в передмісті Відня в багатодітній родині. З дитинства захоплювався музикою: він грав на скрипці, фортепіано. З шести років він навчався в парафіяльній школі Ліхтенталь. З семи років він брав уроки гри на органі у капельмейстера Ліхтентальської церкви. У 1808-1812 Франц співав в імператорській Придворної капелі під керівництвом видатного віденського композитора і педагога Антоніо Сальєрі, який, звернувши увагу на талант хлопчика, почав навчати його основам композиції. До 17 років Шуберт уже був автором фортепіанних п’єс, вокальних мініатюр, струнних квартетів, симфонії і опери «Замок диявола». Працюючи помічником вчителя в школі свого батька (1814-18), Шуберт продовжував інтенсивно складати. Першу популярність композитор Шуберт відчув в 1816 році після написання балади «Лісовий цар». Подальша творчість Шуберта ще більш розкрила його мелодійний талант. Особливо відзначені пісні, симфонії Шуберта з збірок «Прекрасна мельничиха», «Зимовий шлях». «Серенада» Шуберта зі збірки «Лебедина пісня», а також пісні «Притулок», «Біля моря» здобули світову популярність. Деякі твори, наприклад, незакінчена симфонія Шуберта (сі мінор), велика симфонія і інші, є продовженням музики Бетховена. Великий композитор написав близько 600 композицій. Вальси Шуберта складають велику частку серед 400 танців, написаних для гри на фортепіано в 4 руки. Не дивлячись на це, майже все життя Франц Шуберт відчував брак коштів. У 1820-х роках у Шуберта почалися проблеми зі здоров’ям. У грудні 1822 року композитор захворів, але після перебування в лікарні восени 1823 року його здоров’я покращилося. З 1826 по 1828 роки Шуберт жив у Відні, за винятком короткого перебування в Граці. 26 березня 1828 року Шуберт дав свій єдиний публічний концерт, який мав великий успіх. Тим часом були надруковані його численні пісні і фортепіанні твори. Помер Шуберт 19 листопада 1828 року на 32 році життя від тифу після двотижневої лихоманки.
