Alexey42rus ХорошистЭтю́д (фр. étude «изучение») — инструментальная пьеса, как правило, небольшого объёма, основанная на частом применении какого-либо трудного приёма исполнения и предназначенная для усовершенствования техники исполнителя. Жанр этюда известен с XVIII века. Среди композиторов, создававших этюды, наиболее известен Карл Черни: он автор более тысячи фортепианных этюдов разного уровня и на разные типы техники, объединённых в циклы («Школа беглости пальцев», «Школа фуги» и др.). Нет скрипача, пианиста, флейтиста, музыканта любой специальности, которому в музыкальной школе, училище, консерватории не пришлось бы сыграть ни одного этюда — завершенной по форме пьесы, предназначенной для развития технических навыков и мастерства музыканта. На эту задачу указывает и значение самого слова: в переводе с французского «этюд» означает «учение», «изучение». И сейчас этюды для фортепьяно австрийского композитора и педагога К. Черни, незаменимы для юных музыкантов, овладевающих техникой и различными приемами игры на этом инструменте.
Франц Петер Шуберт — австрійський композитор, один з основоположників романтизму в музиці, автор близько 600 вокальних композицій, дев’яти симфоній, а також великої кількості камерної та сольної фортепіанної музики. Народився Шуберт 31 січня 1797 в передмісті Відня в багатодітній родині. З дитинства захоплювався музикою: він грав на скрипці, фортепіано. З шести років він навчався в парафіяльній школі Ліхтенталь. З семи років він брав уроки гри на органі у капельмейстера Ліхтентальської церкви. У 1808-1812 Франц співав в імператорській Придворної капелі під керівництвом видатного віденського композитора і педагога Антоніо Сальєрі, який, звернувши увагу на талант хлопчика, почав навчати його основам композиції. До 17 років Шуберт уже був автором фортепіанних п’єс, вокальних мініатюр, струнних квартетів, симфонії і опери «Замок диявола». Працюючи помічником вчителя в школі свого батька (1814-18), Шуберт продовжував інтенсивно складати. Першу популярність композитор Шуберт відчув в 1816 році після написання балади «Лісовий цар». Подальша творчість Шуберта ще більш розкрила його мелодійний талант. Особливо відзначені пісні, симфонії Шуберта з збірок «Прекрасна мельничиха», «Зимовий шлях». «Серенада» Шуберта зі збірки «Лебедина пісня», а також пісні «Притулок», «Біля моря» здобули світову популярність. Деякі твори, наприклад, незакінчена симфонія Шуберта (сі мінор), велика симфонія і інші, є продовженням музики Бетховена. Великий композитор написав близько 600 композицій. Вальси Шуберта складають велику частку серед 400 танців, написаних для гри на фортепіано в 4 руки. Не дивлячись на це, майже все життя Франц Шуберт відчував брак коштів. У 1820-х роках у Шуберта почалися проблеми зі здоров’ям. У грудні 1822 року композитор захворів, але після перебування в лікарні восени 1823 року його здоров’я покращилося. З 1826 по 1828 роки Шуберт жив у Відні, за винятком короткого перебування в Граці. 26 березня 1828 року Шуберт дав свій єдиний публічний концерт, який мав великий успіх. Тим часом були надруковані його численні пісні і фортепіанні твори. Помер Шуберт 19 листопада 1828 року на 32 році життя від тифу після двотижневої лихоманки.
