3. дружба
А2. Деловое общение характеризуется:1. соблюдением этикета
А3. Правила, устанавливающие, кто, в какой очередности, с каких неизменных слов, жестов или предметов совершает действие:3. ритуал
А4. К обязанностям граждан России относится:1. охрана природы
А5. В чем проявляется свобода человека?3. В строгом соблюдении законов в обществе всеми гражданами
А6. Тайное хищение чужого имущества:2. кража
А7. К внутренним угрозам нашей стране относится:2. Рост преступности
А8. К основным проявлениям экономики не относится:4. Реклама
А9. Какое проявление экономики приведено: «На заводе было решено несколько новых легковых автомобилей подарить ветеранам»?2. Распределение
А10. Что является главной целью занятия бизнесом?3. Получение прибыли
1. В
2. В
3. Г
4. В
5. Г
6. Б
7. Б
8. В
9. В
10. Г
11. В
12. А
Блок Б
1. 1В 2А 3Б 4Г
2. нотариус
3. 1, 3, 4
4. Товар: 3,6,7,9
Услуга: 1,2,4,5,8
5. 1,3,4
Часть С.
Степенью общественной опасности. Преступления — общественно опасные виновные деяния, предусмотренные уголовным законодательством. Проступки — виновные противоправные деяния, имеющие меньшую степень опасности по сравнению с преступлением. Отличаются также видом юридической ответственности. За преступление предусмотрена законом уголовная ответственность, а за проступки - административная, дисциплинарная и гражданско-правовая ответственность, менее суровые по сравнению с уголовной.
Примеры. Хулиганство (драка в кафе, возникшая по мотивам национальной ненависти с нанесением телесных повреждений) - преступление. Мелкое хулиганство (оскорбительное приставание к прохожим) - административный проступок.
Занятие проституцией - административный проступок. Организация притона для занятия проституцией - преступление.
Объяснение:
3. Организационно-правовая форма предпринимательской деятельности – это закрепления и использования имущества хозяйствующим субъектом и вытекающие из этого его правовое положение и цели деятельности. К хозяйствующим субъектам относятся коммерческие юридические лица (акционерные общества, товарищества, производственные кооперативы, унитарные предприятия), а также физические лица, осуществляющие предпринимательскую деятельность без образования юридического лица (индивидуальные предприниматели).
Демократичний режим — це форма організації суспільно-політичного життя на принципах рівноправності та свободи всіх його членів, виборності органів державного управління, конституційному закріпленні гарантування прав і свобод громадян та прийнятті рішень відповідно до волі більшості та законності з урахуванням інтересів меншості.
У демократичному режимі правляча еліта спирається на широку соціальну базу.
Демократія як форма державного устрою визнає народ головним джерелом влади.
У демократичному процесі значне місце належить державі. Саме вона бере на себе турботу про своїх громадян, відповідальність за дотримання законів, забезпечення прав і свобод людини.
Види демократичних державних (політичних) режимів
Ліберально-демократичні (поліархічні), коли “більшість” не може використати свою політичну владу безпосередньо проти “меншості”, яка перебуває в опозиції. Цього досягають завдяки тому, що навіть “меншість” може одержати представництво у законодавчих і виконавчих органах (у певних пропорціях) і має право законними методами боротися за свою “більшість”. Тут є надійний механізм стримування і гарантії від тиранії. Таким є політичний режим США.
Консервативно-демократичні, головна мета яких — зберегти й підтримати традиційні структури, норми, цінності, відносини, що склалися в економічній, політичній і культурній сферах, і особливо форму державного правління
Радикально-демократичні, розраховані на швидкі, радикальні демократичні перетворення. Прагнуть докорінно змінити економіку, культуру б життя, соціальну структуру тощо.
Ознаки демократичного режиму
1. Суверенітет народу (нації) — верховенство влади народу, який вважається джерелом державної влади й обирає на певний строк підзвітні йому найвищі органи державної влади.
2. Періодична виборність народом і змінюваність складу основних органів державної влади (народне волевиявлення).
3. Конституційне розділення органів державної влади на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову.
4. Рівність прав громадян на участь в управлінні державою: свобода створення політичних партій та інших об’єднань для вираження своєї волі, свобода думки і гарантії основних прав людини.
5. Вільні вибори.
6. Рівність усіх громадян перед законом, право на інформацію і на участь у конкретній боротьбі за посідання керівних посад у державі.
7. Політичний, ідеологічний і культурний плюралізм — право та можливість індивіда чи політичної сили представляти свої інтереси та ідеї в політичному житті за умови, якщо вони не несуть загрози державному устрою та основам демократії в суспільстві.
8. Правління, засноване на підпорядкуванні меншості волі більшості, вираженому демократичним шляхом на виборах. При цьому законодавчо гарантовано недоторканність громадянських прав меншин.
9. Широка гласність і свобода критики урядової діяльності.
10. Забезпечення прав і свобод людини.
11. Здійснення державної влади на засадах права.
12. Верховенство закону та пріоритет прав людини.
13. Суспільна активність, участь громадян у житті держави, у розв’язанні соціальних проблем.
Демократія дає окремій особистості певну міру свободи, право діяти на власний розсуд в особистому житті, свободу вибору під час обрання носіїв влади, свободу слова тощо. Сучасний демократизм дає можливість визнавати та здійснювати права людини. Тому демократія — це велика цінність, яка не допускає ніяких обмежень.
Розподіл влади — це лише один із багатьох елементів механізму демократичного здійснення державної влади і сам по собі він не є гарантією демократії. За незбалансованої системи стримувань і противаг розподіл влади може спричинити протистояння гілок влади. Особливої гостроти протистояння законодавчої, виконавчої влад та президента набуває за президентської та парламентської форм республіканського правління у періоди так званого розділеного правління, коли президент і парламентська більшість представляють різні партійно-політичні сили.