Новый Федеральный закон "Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации", принятый 6 октября 2003 г., является четвертым, если первым считать Закон СССР 1990 г. "Об общих началах местного самоуправления и местного хозяйства в СССР". Именно с этого Закона, хотя он был далеко не совершенен, началась новая история местного самоуправления (далее - также МС) в России. Затем были приняты Закон РСФСР 1991 г. "О местном самоуправлении в РСФСР" и Федеральный закон 1995 г. "Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации". Принятие данного закона обусловлено следующими причинами.
У школі, надворі чи на роботі ми завжди вимушені спілкуватися з іншими. Не всі однаково розуміють, що таке добро, а що – зло, і не завжди на добро відповідають тим же. І, на жаль, оминути це рідко вдається.У житті не завжди відбувається так, як ми того бажаємо. Не завжди зустрічаємо добрих людей, не завжди і самі робимо добро. Тим паче, що воно для кожного різне. Наприклад, я не вважаю, що дати списати домашнє завдання – це зробити добре діло. Адже той, хто списує, навіть не відкривав книжку вдома, тобто нічого не зрозумів. Але для того, хто списує, це шанс не отримати погану оцінку, тобто у його розумінні, я роблю для нього добро.Звичайно, зло і добро – поняття дуже масштабні. У нашому житті вони завжди ідуть поряд. І, можливо, якщо б зникло зло, ми б не знали, що таке добро. Як на мене, у світі дуже рідко зустрічаються абсолютно добрі або ж абсолютно злі люди. Кожен з нас хоча б раз робив щось погане або хоча б думав про це. Так само, як і у тих людей, яких ми вважаємо втіленням зла, є батьки, діти чи хоча б домашні улюбленці, до яких вони ставляться з теплотою та ніжністю.
Культура и человек два неразрывных понятия. Не будет культуры не будет человечества, так как именно она отличает нас от животных. Культура даёт возможность человеку не изобретать велосипед, а идти дальше, усвоив доступный уровень всего человечества. Культура это душа человечества. Это та новая орбита чувства и мысли где он отрывается от своего животного состояния и мыслит вне категорий утробного и полезного. В ней он переходит от человека разумного (разумными бывают и животные) к человеку духовному.
