Романтизм — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині, Великій Британії та Франції.
Згодом поширився в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи,
Північної та Південної Америки.
Характерними ознаками романтизму є відмова від суворої нормативності в художній творчості, заперечення раціоналізму, що панував у лобу Просвітництва, акцент на почуттях та внутрішніх переживаннях людини; увага до особистості, її індивідуальних рис; неприйняття буденності й звеличення «життя духу», наявність провідних мотивів самостійності, світової скорботи (національної туги) та романтичного бунту, нескореності; історизм творів і захоплення фольклором.
Філософську базу романтизму заклав німецький філософ Фрідріх Шелліиг. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і виникнення нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
Романтизм вплинув на: історичний живопис, портрет, гравюру, архітектуру, музику і літературу.
Глобализа́ция — процесс всемирной экономической, политической, культурной и религиозной интеграции и унификации[1].
Глобализация является характерной чертой процессов изменения структуры мирового хозяйства, понимаемого как совокупность национальных хозяйств, связанных друг с другом системой международного разделения труда, экономических и политических отношений, путём включения в мировой рынок и тесного переплетения экономики на основе транснационализации и регионализации. На этой базе происходит формирование единой мировой сетевой рыночной экономики — геоэкономики и её инфраструктуры, разрушения национального суверенитета государств, являвшихся главными действующими лицами международных отношений на протяжении многих веков.
