Зокрема, відразу ж у декількох піснях XVII століття батьківщиною Степана Разіна названо Черкаськ. Нібито версія про те, що Разін народився в Зимовійській станиці, була запущена німецьким істориком О. І. Рігельманом в 70-х роках XVIII століття.[4]
Це був час, коли після придушення пугачовського повстання на Дону знищувалася будь-яка пам'ять про отамана. Його рідна станиця Зимовійська була перенесена на протилежний берег Дона і перейменована в Потьомкінську, будинок, в якому народився Пугачов, був спалений. Намагаючись виправдати таку розправу царського уряду над донською станицею, під час створення «Історії або повіствування про донських козаків» Рігельман, буцімто, придумав історію, що в Зимовійській народився також й інший «злодій і боговідступник», тому станиця була цілком справедливо покарана Катериною II. Він знав, користуючись джерелами, про участь С. Разіна у Зимовій станиці (донці називали «зимовими станицями» посольства, що відправлялися на всю зиму до Москви за отриманням платні для Війська Донського). Участь у такому посольстві шанувалася у донців за особливу честь, а його учасники носили почесне прізвисько «зимовієць». Одним з таких зимовійців і був Разін. Тож Ригельман знайшов привід для обґрунтування своєї версії, приписавши Степана Тимофійовича до уродженців станиці Зимовійської.
Объяснение:
Люди неустанно следящие за парабощением (эмоционально-окрашенное слово,можешь заменить на более нейтральное,которое выберешь сама) чужой свободой,свою собственную берегут. Это утверждение ярко описывает пример крепостного права в Росийской империи, сколько известно случаев и рассуждений дворян,которые осуждали тех кто хотел дать крестьянам свободу . Сами дворяне и прочие "сливки" общества крепостного времени крайне не любили, когда на них давили,когда им не позволяли что-либо творить (делать). Знаменитое высказывание помещика "Я здесь царь,что хочу то и ворочу,захочу помилую,захочу поколочу" показывает всю суть отношения к своей свободе и свободе простого люда.
