Категори?чний імперати?в — фундаментальний моральний принцип Канта. За Кантом, існує єдиний фундаментальний моральний принцип: чинити так, аби завжди розглядати інших людей як цілі, а не як засоби. Цей принцип є імперативом (командою), і він є категоричним (застосовується без винятків, у всіх випадках, місцях і обставинах). Він є класичним прикладом етичних теорій, систем моралі, що зосереджуються радше на істинному характері поведінки (і намірах особи), аніж на наслідках цих дій.
Одне з формулювань категоричного імперативу Іммануїла Канта: «Дій лише за тією нормою, яку хочеш бачити універсальним імперативом — нормою для всіх людей і також для тебе… Дій так, щоби завжди ставитися до людей і до себе також — як до мети і ніколи — лише як до засобу». Кант також говорив, аналізуючи людську діяльність, що небезпечно ставити насолоду на перше місце — це загрожує самій сутності моралі…
Категоричний імператив часто плутають із золотим правилом моралі, хоча Кант ставився до золотого правила критично, оскільки бажав абстрагуватися від бажань і думок окремої людини й на перший план ставив абстрактну вірність обов'язку заради обов'язку.
"Золоте правило" - це моральна заповідь, згідно якої людина не повинна здійснювати по відношенню до інших того, чого не бажає для себе."Золоте правило" було відоме задовго до появи писемності.
1. Проблема моралі в теоретичній етиці
В етиці як теоретичній дисципліні поступово стали виділятися два роди проблем. Один рід проблем зв'язаний з нормами, принципами, цінностями, тобто з їхнім визначенням, аналізом, із проблемами їхнього формування, виховання і т.д. Цими питаннями займається нормативна етика. Саме нормативна етика дає нам специфічне моральне знання, для сприйняття якого важливі як діяльність розуму, так і почуттів, інтуїції, тобто «діяльності серця».
Моральне знання, таким чином, передається в різній формі. Воно може передаватися в притчах, нормах, прислів'ях, казках, билинах, міфах і т.п. Особливу роль у нормативній етиці грає проповідь як специфічна форма передачі морально-нормативного змісту.
Другий рід проблем в етиці – це власне теоретичні питання про сутність моралі, про її походження, закони розвитку і т.д. Даними питаннями займається теоретична, чи дескриптивна, етика. Дана етика найбільшою мірою наукоподібна, її мова більш наукоподібна, формалізований, чим у нормативній етиці. Безсумнівно, що ці два різновиди етики діалектично взаємозалежні.
2. Мораль як форма суспільної свідомості
У всі часи вчені по-різному тлумачили сутність моралі: як досвід, який здобувається протягом тривалого часу життя ; як школу виховання людини, навчання її доброчесності; як виконання божественних заповітів, що забезпечують безсмертя особистості, тощо.
Мораль як одна із форм суспільної та особистісної свідомості є системою поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Її основу становлять переконання, звичаї, традиції, громадська думка. Мораль спирається не на силу й авторитет установ, що змушували б дотримуватися конкретних норм, правил, приписів, а на свідомість — як колективну, так й індивідуальну. Попри те, вона охоплює всі сфери суспільного буття: ті, що регулюються державою (політика, виробництво, соціальна сфера, сім'я тощо), і ті, які держава чи громадські організації не регулюють (дружба, любов, товаришування, побут).
Мораль — система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості.
У широкому розумінні до моралі включають і моральність. Зважаючи на те, що правила, норми утворюють ідеальну (нематеріальну) модель належної поведінки людини, то це дає всі підстави вважати мораль свідомістю, точніше однією з форм суспільної свідомості. Та оскільки моральні норми втілюються в життя, об'єктивуються, матеріалізуються, то мораль визначають не тільки як ідеальний феномен, свідомість: мораль (у її широкому розумінні) охоплює й реальні стосунки людей, що відповідають або не відповідають (тобто є аморальними) нормам.
Соглашусь:
• Эволюция гоминид была обусловлена макро процессами даже у позвоночных и это привело к возникновению человеческой психики, так что человек смог оперировать образами, стоить модель, получил познавательную и самосознание, рефлексию, что сразу стало отличать его от всех других живых существ
• Человек появился и жил там, где радиоактивное изучения было наиболее приятным, к нему можно было при тогда человек и отделился от мира животных
• Это объясняет почему человек оторвался в развитии от других приматов, так как время отделения связано с происходящими инверсиями в геомагнитном поле
• Мутации также объясняют почему у человека иной мозг, не похожий на мозг других приматов
Не соглашусь:
• Вспышка Сверхзвезды пытается объяснить также происхождение жизни на земле в целом, образование Солнечной системы, но это всего лишь гипотеза явлений, между которыми гигантское временное пространство
• Почему радиоактивные поля не заставили мутировать других животных и растения, а коснулись только приматов