где есть светофор или знак пешеходного перехода
Освіта на основі життєвих навичок
Адвокаційний модуль для керівних кадрів
Реєстрація
Увійти
Фонcolor1color2color3Текст
Вибір мови:
ukrainian
Розділ 3. Навчання учнів у галузі здоров'я, безпеки і соціальної інтеграції
3.1 Сучасне уявлення про здоров’я і соціальне благополуччя
Холістична модель здоров’я
Фізичне благополуччя
Психологічне благополуччя
Соціальне благополуччя
Рівні здоров’я
Чинники впливу на здоров’я
Здоровий іб життя: мотивація і життєві компетентності
Холістична модель здоров’я
За холістичного підходу здоров’я розглядається не лише як відсутність хронічних хвороб, а набагато ширше, як стан загального добробуту, благополуччя. Здоров’я — це життєва енергія, натхнення і задоволення від насиченого подіями життя. Це здатність ставити цілі й досягати їх, максимально реалізовувати свій потенціал. Це свобода від болю, руйнівних пристрастей, егоїзму та духовного занепаду.
У преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) зазначено, що здоров’я — це не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя.
Якщо взяти до уваги, що психологічне — це емоційне, інтелектуальне і духовне благополуччя, отримаємо п’ятивимірну модель здоров’я. Кожен із п’яти вимірів є важливим для загального благополуччя людини.
В середині XIX століття смертність на території українських губерній Російської імперії становила близько 33 випадків на 1000 осіб, що дещо менше ніж у середньому по європейських губерніях імперії.
Внаслідок покращення медичного обслуговування, зменшення дитячої смертності, та смертності від інфекційних хвороб та епідемій, загальний коефіцієнт смертності в Російській імперії зменшувався, і у 1911 році в Європейській частині становив 27 на 1000. В українських губерніях він був ще меншим — у середньому 22 смертельних випадки на 1000 осіб.
Українські губернії 32.0 35.7 31.9 32.5 31.6 31.7 27.6 26.1 26.1 22.7 29.8
Європейська Росія 37.5 37.1 35.7 36.4 34.5 36.2 32.1 31.0 29.5 27.1 33.7
Смертність міського / сільського населення у 2009 р.
Коефіцієнт смертності у районах та містах у 2010 р.
Середня смертність за 1867—1914 рр. в українських губерніях склала 29.8 на 1000 осіб. Вона була вищою у східних та північних губерніях — Харківській (32.7), Чернігівській (31.1). Найнижча смертність в цей період була зафіксована Таврійській губернії (27.6). Нижче середньої була смертність у Полтавській (28.4) та Волинській (29.6) губерніях. Смертність у Херсонській губернії дорівнювала середній (29.8), а в решті губерній (Катеринославській, Подільській, Київській) коливалась в межах 30 — 31.[1]
До 1911 року найбільше зменшилась смертність у лівобережних губерніях — Чернігівській до 19.9, Полтавській до 18.4. В решті губерній смертність була середньою і у 1911 році становила у Херсонській — 23.8, у Харківській — 23.5, у Волинській — 21.1, у Катеринославській — 22.5, у Київській — 22.7, у Подільській — 21.4, у Таврійській — 22.4.[1]
Смертність у Російській імперії мала значні територіальні та етнічні відмінності. Загалом, коефіцієнт смертності збільшувався з півдня на північ, і з заходу на схід. Так, якщо у Курляндській, Ліфляндській губерніях смертність становила 14—17 випадків на 1000 осіб, то в Оренбурзькій та Пермській — 40—42. Крім відмінностей у рівні економічного розвитку, це було спричинено ще й значною відмінністю народів за рівнем смертності. Так у 1896—1897 рр. в Європейській частині Російської імперії смертність серед найбільших релігійних груп становила (випадків на 1000 осіб)
Объяснение:
ответ:Не очень конкретно задали вопрос.НО должен уступить дорогу пешеходу если есть:Знак пешехода,если есть светофор.
Объяснение: