Петрусь (так звали сліпого) народився живим і рухливою дитиною, але поступово став задумливим,
прагнуть проникнути в таємниці, йому недоступні. Адже він був позбавлений найпрекраснішого шляху пізнання
світу - фарб, світла, всіх відтінків живий і прекрасної природи.
Двоє людей прийняли спочатку особливу участь у долі дитини. Його мати і дядько Максим. Цей чоловік, в
Свого часу відомий забіяка, поїхав до Італії і приєднався до Гарібальді. Звідти повернувся калікою, "праву
ногу йому зовсім відрізали, і тому він ходив на милиці, а ліва рука була пошкоджена і годилася тільки на
те, щоб сяк-так спиратися на палицю ". Два різних початку - ніжність і поетичність матері і мужність старо-
го воїна - до Петрусеві пізнавати світ.
Спочатку він вивчав кімнати, прислухаючись до всього і обмацуючи кожен предмет. З хвилюванням читаємо ми про те, як знайомився він з весняним світом, піснями птахів. Малюк, не в силах зрозуміти усього різноманіття,
"Тихо застогнав і відкинувся назад на траву". Він був у глибокій непритомності.
Йому йшов п'ятий рік, коли мистецтво увійшло в його життя. Тонкий психолог, Короленка дивно точно
передає почуття, які відчуває сліпа дитина. Автор зауважує ледь вловимі переживання, впечат-
лення руху дитячої душі. Завдяки тому, що нещасний народився в багатій родині і оточений люблячими
людьми, він отримує можливість розвинути в собі художній дар.
На сопілці грав йохим. І ця гра на просте дудці, яку сільський хлопець зробив сам після дол-
гих пошуків підходящого дерева, поклала початок перетворенню сліпого хлопчика в музиканта. І Петрусь
щовечора приходив до стайні слухати музику Іохима. Довго довелося матері на кращому закордонному
піаніно "боротися з шматком прикрашеної верби". Хлопчик не визнавав її гри. Своєю душею він відчував
рідне і близьке в звуках сопілки і лякався при виконанні гучною і хитрою п'єси. І тільки коли бариня
зрозуміла, що "у мужика Іохима справжнє, живе почуття" і відкрила і у себе таке ж, вона зуміла змусити
хлопчика полюбити свою гру. За до звуків дитина вчилася осягати і стан душі і кольору.
"Це захоплення музикою стало центром його розумового зростання: воно заповнювало і урізноманітнило його існу-
вованіе ". Сліпий вчився грати на піаніно, але любив також і дудку.
Завдяки режиму, заведеним дядьком Максимом, хлопчик нормально розвивався фізично й навіть позна-
комілся з сусідською дівчиною Евеліною, яка стала товаришем всього його життя. Їм добре разом. Еве-
ліна багато про що розповідає Петру, а той грає для неї, прагнучи всі свої враження перекласти на музику.
Дитяча дружба переросла в юнацьку прихильність, а потім і в справжню любов. Евеліна часом
переставала помічати недоліки свого коханого, та й Петро разом з нею не відчував його так гостро.
Але чим більше Петро ставав особистістю, тим більше страждав від своєї ущербності. І, може бути, зам-
кнулся би він у себе і зробив себе назавжди нещасним, якби не дядько. Адже недаремно той віддав своє здоров'я
за щастя людей. Максим постійно домагався, щоб і племінник думав менше про свій недолік, а більше про страждання інших, щоб навчився відчувати чуже горе. Дядю турбувало, що багата садиба - недо-
тнього, тісний світ для підлітка, а життя тут зовсім не схожа на ту, якою живуть більшість лю-
дей. Тому й Петрусь, "що став вже юнаків, виріс, як тепличний квітка, захищений від різких сторін-
них впливів далекого життя ".
Растительный и животный мир Казахстана очень богат и разнообразен, но человек уже долгое время наносит огромный вред флоре и фауне своей земли. Многие виды растений исчезают безвозвратно, а популяция животных заметно сокращается.
Красная книга Казахстана, как и любой другой территории – это книга, где перечислены и описаны растения и животные, численность которых очень мала. Они могут очень скоро совсем исчезнуть. Эта книга появилась ещё в 1948 году. На её создание потребовались годы, учёные собирали сведения и факты об исчезающих животных и растениях. Всех животных, которые занесены в Красную книгу, делят на пять категорий:
- Исчезающие животные.
- Редкие животные.
- Численность которых сокращается.
- Неопределенные виды.
- Восстановленные виды.
Восстановленные виды животных – это от полного исчезновения виды. В Красной книге каждой категории животных присвоен свой цвет страниц. Исчезающие виды прописаны на красных листах, редкие – на жёлтых, сокращающие популяцию – на белых, неопределённые на серых и восстановленные – на зелёных.
Все животные и растения из Красной книги Казахстана подлежат охране государства. Если этот вид даже находится в другом государстве, то и оно обязано следить за его популяцией и беречь от истребления.
Красная книга постоянно пополняется новыми представителями флоры и фауны и находится на контроле у государства. Делается это для того, чтобы вовремя среагировать на сигнал и постараться сохранить исчезающие виды. Например, животное сайгак. Он является символом Казахстана. Некоторое время назад сайгак являлся самым главным промысловым млекопитающим в Республике. Но сегодня численность этих животных настолько сократилась, что их занесли в Красную книгу.
В Красную книгу занесены не только млекопитающие, но и некоторые породы птиц, рыб и так далее. Самыми яркими представителями являются олени, бобры, сурки, выхухоль, фламинго, лебеди, журавли и многие другие. Список исчезающих растений пополняют пионы, крокусы, ятрышник.
Природа Казахстана очень богата и разнообразна. Но это не должно останавливать людей и прекращать защиту родного края. Беречь животных и растения нужно уже сейчас, пока их численность велика, потому что исчезнуть они могут совсем за короткий срок. Нужно бороться с браконьерством и засорением территории. Даже небрежно брошенная бутылка или пакет могут нанести огромный вред природе.
Если люди научаться бережно относится к своей Родине и её обитателем, то их потомство сможет в живой природе полюбоваться флорой и фауной, а не рассматривать картинки в Красной книге.