Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.
Казка «Червона шапочка», ілюстрація Вальтера Крейна, 1875 р.
Розрізняються народні казки, традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні, більш вільної форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з настановою на вигадку. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.
У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.
Когда газовая плита работает, то продукты горения поднимаются вверх, огибают чайник или кастрюлю и снова смыкаются. Получается эдакий прозрачный «кокон», оболочка из горячих газов, которая укутывает не только сам чайник, но и небольшое количество горячего воздуха над ним. Этот горячий и насыщенный водяными парами воздух не может пройти сквозь оболочку, застаивается.
Как только выключается газ, эта оболочка пропадает. Пар, бывший взаперти, высвобождается, входит в контакт с более холодным воздухом, его температура падает, но концентрация пара не изменяется, и потому пар резко конденсируется в виде мелких капелек. Это облачко мы и замечаем