Башкортостан – край дремучих лесов и бескрайних степей, край меда и кумыса. я горда тем, что родилась и живу на этой чудесной земле! на карте нашей величественной родины башкортостан - небольшой уголок на урале. писатели и поэты башкирию образно сравнивали по очертаниям границ с березовым листком или ладонью, раскрытой для всем нашей страны. да, нашей родиной можно восхищаться бесконечно. более красивых мест, чем в башкортостане, найти трудно. здесь издавна живет замечательный, трудолюбивый народ. кочевники - башкиры первыми пришли на эти земли, поэтому республику называют башкортостан. башкортостан – республика национального согласия. в ней проживают башкиры, татары, , чуваши, марийцы, мордва и представители других национальностей. башкиры - гостеприимный народ. они не только преподнесут гостю кумыс и ароматный мед, но и развлекут его игрой на курае – национальном музыкальном инструменте. природа башкортостана необыкновенно привлекательна и разнообразна. если посмотреть на республику с высоты птичьего полета, то можно увидеть густые таежные леса, реки и озера, холмы и крутые обрывы. башкирский народ умеет не только хорошо работать, но и весело и интересно отдыхать. много национальных праздников отмечается в республике: ураза - байрам, курбан-байрам и сабантуй.
Наша земля – земля славного незабутнього минулого, земля, якою можна пишатися. Скільки всього витерпіла вона за довгі віки свого існування, за ті часи, поки формувалася поступово нація з гордим ім’ям – українці. Недарма О. Довженко писав: «Не знаю я народу, та й нема такого другого народу нині на Землі, щоб так багато створив, таку велику данину приніс всьому людству, як наш народ». Ми можемо пишатися минулим нашої країни, нашими гордими предками, що не шкодували свого життя задля завоювання незалежності України. Ось мчать степами звитяжні козаки з шаблями на раменах, що єдиною метою свого життя зробили справу захисту кордонів держави, звільнення полонених з татарської та турецької неволі. Багато зробили вони для України, тому пам’ятає вона їх завжди. Але не тільки воїнами можемо ми пишатися. Адже наші предки – і ті мирні хлібороби, що сіяли зерно, обробляли землю, складали пісні, творили історію, оспівували її. Та теперішнє наше не менш славне. Адже за нашого життя Україна здобула довгоочікувану незалежність. І нехай нам тепер не таким легким здається життя, багато проблем у нашої держави, однак ми можемо пишатися своєю країною.
