Микола Віталійович народився 10 березня 1842 в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині дворянина, полковника.
Домашнім навчанням Миколи займалися мати і відомий поет А. А. Фет. Мати вчила сина французької мови, вишуканим манерам і танцям.У 1855 почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого за на вечори і бали.
Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. Але в 1860 через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола перевівся до Київського університету, який закінчив з відзнакою, а 1865 р.
Лисенко належав до «Київської Громади», працював у кількох гуртках, пов’язаних з етнографічною діяльністю, викладанням у недільних школах, заснував і провадив студентський хор, організовував концерти.
У 1865–1867 – працював у Таращі на посаді мирового посередника. Згодом Лисенко вирішує отримати вищу музичну освіту. У вересні 1867 року вступив до Лейпцизької консерваторії, що вважалася однією з кращих в Європі. Вчився у кращих педагогів, відвідував оперний театр, картинні галереї.
28 грудня 1867 у Празі відбувся надзвичайно успішний концерт Лисенка, де він виконав багато українських пісень у власних фортепіанних аранжуваннях.
Влітку 1868 одружується з Ольгою О’Коннор, спільно вони прожили 12 років, але дітей у них не було.У 1869 завершив навчання у консерваторії, пройшовши 4-річний курс навчання усього за два роки. Під час навчання написав декілька інструментальних творів, зокрема 1-у частину симфонії та симфонічну увертюру «Ой запив козак, запив», струнний квартет та тріо, а також видав свою першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. Тоді ж Лисенко написав і свої перші твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною».
1869 повернувшись до Києва займався творчою, викладацькою та громадською діяльністю. Він брав участь в організації недільної школи для селянських дітей, пізніше – в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського географічного товариства.
1874–1875 — вдосконалював майстерність у Петербурзі в М. Римського-Корсакова.
1878 — займав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті — Микола взяв другий (цивільний) шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав 5 дітей
У 1890-і роки, крім викладання в інституті та приватних уроків, М. Лисенко працював у музичних школах С. Блуменфельда і Н. Тутковського.
В 1904 відкрив власну музично-драматичну школу. Це був перший український навчальний заклад, що надавав вищу музичну освіту за програмою консерваторії. У школі Микола Віталійович викладав фортепіано. І школа, і М. Лисенка як її директор перебували під постійним наглядом поліції. У 1907 він був на деякий час заарештований.
Лисенко провів чотири великих гастрольних турне: 1892—3, 1897, 1899, 1902 рр. Програма складалась із двох відділів — на початку Лисенко виступав як піаніст з виконанням власних творів, а потім співав хор, якому Микола Віталійович акомпанував.
Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з Олександрем Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905).
Бескрайний заповедник Пантанал занимает большую часть третьего по величине штата Бразилии, это наибольшее заболоченное место на планете, объявленное ЮНЕСКО как Мировое Наследие и Запас Биосферы, является первичным заповедником живой природы Южной Америки, с площадью приблизительно 230 тысяч кв. км нетронутой глухой и естественной жизни. Pantanal расположен в центре континента, в сердце Бразилии, и содержит элементы Леса Амазонки, бразильской Саванны и Атлантического Тропического леса.
Большая часть покрыта водой, в пределах обширных зеленых районов Вы найдете несколько "островов", на которых находятся изолированные Фермы, где люди разводят рогатый скот, некоторые из этих ферм - Pousadas(маленькие гостиницы) .
Только в нескольких местах в мире природа сохранилась в такой первозданной красоте. Пантанал является уникальным местом, где вековые леса соседствуют со сталактитовыми и сталагмитовыми пещерами, великолепными водопадами и прозрачными водами рек с экзотическими рыбами.
Природные условия этого района весьма контрастны. Наводнения во влажный летний сезон чередуются с зимними засухами. В период наводнения вода поднимается здесь более чем на три метра. Португальцы, впервые попавшие сюда в период дождей, решили, что это море, и назвали его Шараес (Xaraes). С апреля по ноябрь, когда солнце начинает нещадно палить долину, Пантанал становится домом для множества животных и птиц. Они кормятся рыбой, которая остается на поверхности многочисленных речушек и водоемов, после того как уровень реки снизился. Это настоящий рай для фотографов и биологов.
Незнаю, правильно или нет написала, но вот: К твердому топливу относятся антрацит, каменный уголь, бурый уголь, горючие сланцы, торф и дрова. Качество топлива можно определить по его теплотворной т.е. количеством теплоты (в килоджоулях) которое образуется при сгорании одного кг топлива. Чем больше в топливе углеродов, тем выше его теплотворная Ископаемые угли могут использоваться не только в виде топлива. К примеру, ¼ добытых углей подвергают пиролизу, таким образом, получая кокс и различные вещества, которые в дальнейшем используются для производства пластмасс, красителей, медикаментов и других продуктов.
Объяснение:
Микола Віталійович народився 10 березня 1842 в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині дворянина, полковника.
Домашнім навчанням Миколи займалися мати і відомий поет А. А. Фет. Мати вчила сина французької мови, вишуканим манерам і танцям.У 1855 почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого за на вечори і бали.
Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. Але в 1860 через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола перевівся до Київського університету, який закінчив з відзнакою, а 1865 р.
Лисенко належав до «Київської Громади», працював у кількох гуртках, пов’язаних з етнографічною діяльністю, викладанням у недільних школах, заснував і провадив студентський хор, організовував концерти.
У 1865–1867 – працював у Таращі на посаді мирового посередника. Згодом Лисенко вирішує отримати вищу музичну освіту. У вересні 1867 року вступив до Лейпцизької консерваторії, що вважалася однією з кращих в Європі. Вчився у кращих педагогів, відвідував оперний театр, картинні галереї.
28 грудня 1867 у Празі відбувся надзвичайно успішний концерт Лисенка, де він виконав багато українських пісень у власних фортепіанних аранжуваннях.
Влітку 1868 одружується з Ольгою О’Коннор, спільно вони прожили 12 років, але дітей у них не було.У 1869 завершив навчання у консерваторії, пройшовши 4-річний курс навчання усього за два роки. Під час навчання написав декілька інструментальних творів, зокрема 1-у частину симфонії та симфонічну увертюру «Ой запив козак, запив», струнний квартет та тріо, а також видав свою першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. Тоді ж Лисенко написав і свої перші твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною».
1869 повернувшись до Києва займався творчою, викладацькою та громадською діяльністю. Він брав участь в організації недільної школи для селянських дітей, пізніше – в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського географічного товариства.
1874–1875 — вдосконалював майстерність у Петербурзі в М. Римського-Корсакова.
1878 — займав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті — Микола взяв другий (цивільний) шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав 5 дітей
У 1890-і роки, крім викладання в інституті та приватних уроків, М. Лисенко працював у музичних школах С. Блуменфельда і Н. Тутковського.
В 1904 відкрив власну музично-драматичну школу. Це був перший український навчальний заклад, що надавав вищу музичну освіту за програмою консерваторії. У школі Микола Віталійович викладав фортепіано. І школа, і М. Лисенка як її директор перебували під постійним наглядом поліції. У 1907 він був на деякий час заарештований.
Лисенко провів чотири великих гастрольних турне: 1892—3, 1897, 1899, 1902 рр. Програма складалась із двох відділів — на початку Лисенко виступав як піаніст з виконанням власних творів, а потім співав хор, якому Микола Віталійович акомпанував.
Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з Олександрем Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905).