Я часто задумуюсь: з чого починається Батьківщина? З будинку, в якому я виріс, з теплих рук матері, які мене обнімають і пестять, з суворого погляду батька, коли я вчився тримати в руках ложку, щоб їсти? Чи від сонця, дивитися на яке неможливо, і вона проявляє себе тільки червоними сполохами на закритих повіках, або сонячним зайчиком, які бігають в зеленому листі дерев? А може, з нескінченного неба – перекинутої блакитний чашки, і зірок, які ведуть крізь ніч навіть самого заплутавшего мандрівника?
Я думаю, що Батьківщина починається саме з таких вражень, коли дивуєшся світу, і розумієш, що місце, де ти народився, є абсолютно унікальним і неповторним. Зв'язок з рідною землею і рідним краєм залишається з нами на все життя, і я вважаю, що навіть виїхавши далеко-далеко, і влаштувавшись в житті, я все одно буду сумувати за Батьківщиною і вважати її найкращим місцем на всій земній кулі.
твір про рідну землю
Потім образ рідного краю формується в нашій свідомості за до книг. Пам'ятаю, як ще зовсім маленьким я слухав казки Пушкіна, і був абсолютно зачарований ними. Російські народні казки теж були одними з моїх улюблених, такими вони залишаються і по сьогоднішній день. У початковій школі нас навчили рахувати і писати, я ніколи не забуду свій перший дзвінок, тому що для мене це теж образ Батьківщини.
Вже зараз я прочитав у підручниках про подвиги наших солдатів, які вмирали, хоробро борючись за рідну землю. Вони робили це для того, щоб ми могли жити в цій країні, могли радіти і любити свій рідний край так само сильно, як заповідали нам це робити наші предки.
Казахский обряд разрезания пут (тусау кесу)Основная информацияПериод, когда ребенок делает первые шаги, является одним из самых содержательных в его жизни. Казахи уделяли ему большое внимание. Оттого как пойдет ребенок, по их мнению, зависела не только сама ходьба как таковая, сначала ребенка, затем взрослого человека, но и как сложится его дальнейшая жизнь, с какой полнотой и содержательностью. Обряд разрезания пут проводил житель аула или родственник, качества которого родители хотели видеть в своем ребенке с пожеланиями: «Жvрдек болсын, талтак боп оспесiн», т.е. чтобы был быстрый на подъем, вырос хорошим человеком, а также:Бiрiншi тiлек тiлесем, Жер таянып жатпасы. Екiншi тiлек тлесем, Жалгыздын артында калмасы. Ты, во-первых, не ленись, И на ножки поднимись. И желаю, во-вторых, Не отстать от остальных.Ножки ребенка перевязывали веревкой свитой из пестрой ленты, зеленой травы и высушенной толстой бараньей кишки. Пестрой лентой, чтоб вырос хорошим, честным человеком, не переходил дорогу другим. Зеленой травой, чтоб было много растительности, вследствие будет много молока, чтоб был удачлив в дороге. Бараньей толстой кишкой, чтоб был всегда сыт, рос и жил без печали. Брали пеструю веревку (белая, черная, красная). Завязывали на ноге ребенка таким образом, чтобы она при перерезании могла держаться на каждой ноге не зависимо друг от друга. Для этого проделывали отверстие в монете и нанизывали на веревочку с внутренней стороны ножек ребенка. Между ног ставили хлеб с дырочкой, защищающий от нечистой силы, конфеты, курт. Перерезающий ленту приговаривал: «Кашсан кvтыл, кусан жет», т.е. «Будет убегать - пусть его не догонят, будет преследовать, пусть — догонит».Каз-каз, балам, каз, балам, Кадам бассан, мэз болам! Кvрмеуiндi шешейiн, Тvсауынды кесейiн. Каз-каз, балам, каз, балам, Такымынды жаз, балам! Кадамына карайык, Басканынды санайык. Каз-каз, балам, жvре гой, Балтырынды тvре гой Тай - кvлын боп шаба гой. Ты шагнешь, а мне отрада Шагом мамочку обрадуй, Путов на ногах лишу Станет легче малышу. Ты коленки распрями, Прямо к мамочке шагни. Столько пальцев мать согнет, Сколько раз малыш шагнет. Мышцы ножек напряги, Жеребенком побеги!Родители ребенка вместе с гостями, приглашенными на это торжество, радовались этому событию. Торжество сопровождалось общим угощением. После чего взрослые и дети участвовали в играх и шуточных развлечениях. Например, перед только что начавшим ходить ребенком, клали различные предметы: ножницы, молоток, камчу, домбру, украшение и т.д., и по предмету, который взял ребенок, угадывали его будущую профессию.
Я часто задумуюсь: з чого починається Батьківщина? З будинку, в якому я виріс, з теплих рук матері, які мене обнімають і пестять, з суворого погляду батька, коли я вчився тримати в руках ложку, щоб їсти? Чи від сонця, дивитися на яке неможливо, і вона проявляє себе тільки червоними сполохами на закритих повіках, або сонячним зайчиком, які бігають в зеленому листі дерев? А може, з нескінченного неба – перекинутої блакитний чашки, і зірок, які ведуть крізь ніч навіть самого заплутавшего мандрівника?
Я думаю, що Батьківщина починається саме з таких вражень, коли дивуєшся світу, і розумієш, що місце, де ти народився, є абсолютно унікальним і неповторним. Зв'язок з рідною землею і рідним краєм залишається з нами на все життя, і я вважаю, що навіть виїхавши далеко-далеко, і влаштувавшись в житті, я все одно буду сумувати за Батьківщиною і вважати її найкращим місцем на всій земній кулі.
твір про рідну землю
Потім образ рідного краю формується в нашій свідомості за до книг. Пам'ятаю, як ще зовсім маленьким я слухав казки Пушкіна, і був абсолютно зачарований ними. Російські народні казки теж були одними з моїх улюблених, такими вони залишаються і по сьогоднішній день. У початковій школі нас навчили рахувати і писати, я ніколи не забуду свій перший дзвінок, тому що для мене це теж образ Батьківщини.
Вже зараз я прочитав у підручниках про подвиги наших солдатів, які вмирали, хоробро борючись за рідну землю. Вони робили це для того, щоб ми могли жити в цій країні, могли радіти і любити свій рідний край так само сильно, як заповідали нам це робити наші предки.