Уран рухається навколо Сонця по еліптичній орбіті, велика піввісь котрої (середня геліоцентрична відстань) у 19,182 більше, ніж у Землі, і складає 2871 млн. км. Ексцентриситет орбіти дорівнює 0,047, тобто орбіта досить близька до кругової. Площина орбіти нахилена до екліптики під кутом 0,8°. Один оборот навколо Сонця Уран здийснює за 84,01 зем-ного року. Період власного обертання Урану складає приблизно 17 горин. Існуючий розкид при визначенні значень цього періоду обумовлений декількома причинами, із яких основними є дві: газові поверхні планети не обертається як єдине ціле і, крім того, на поверхні Урану не виявлено помітних локальних неоднорідностей, що до б уточнити тривалість доби на планеті.
Обертання Урану володіє низкою відмінних рис: вісь обертання майже перпендикулярна (98 ) до площини орбіти, а напрямок обертання проти-лежна напрямку обертання навколо Сонця, тобто обернене (із всіх інших великих планет обернений напрямок обертання гається тільки у Венери).
Уран відносять до числа планет-гігантів: його екваторіальний радіус (25600 км) майже в чотири рази, а маса (8,7•1025 кг) - у 14,6 разу більше, ніж у Землі. При цьому середня густина Урану (1,26 г/см3) у 4,38 разу менше, чим густина Землі. Відносно мала густина типова для планет-гігантів: у процесі формування з газово-пилевого протопланетної хмари найбільше легкі компоненти (у першу чергу, водень і гелій) стали для них основним «будівельним матеріалом», тоді як планети земної групи вклю-чають помітну частку більш важких елементів.
Склад і внутрішня будова
Подібно іншим планетам-гігантам, атмосфера Уран в основному складається з водню, гелію і метану, хоча їхні відносні внески декілька нижче в порівнянні з Юпітером і Сатурном.
Теоретична модель будови Урану така: його поверхневий являє собою газорідку оболонку, під яким знаходиться крижана (суміш во-дяного й аміачного льоду) мантія, а ще глибше - ядро з твердих порід. Ма-са мантії і ядра складає приблизно 85-90% від усієї маси Урану. Зона твердої речовини простирається до 3/4 радіуса планети.
Температура в центрі Уран близька до 10000 С при тиску 7-8 млн. атмо-сфер (одна атмосфера приблизно відповідає одному бару). На межі ядра тиск приблизно на два порядки нижче (біля 100 кілобар).
Ефективна температура, обумовлена по тепловому випромінюванню з поверхні планети, складає біля55 С.
Супутники Уран
Подібно Нептуну і Сатурну, Уран має велике число супутників (до 1997 вікрито 15) і систему кілець. Найбільші розміри (у кілометрах) і маса (у частках маси Урану) характерні для перших п’ятьох (відкритих із Землі) супутників. Це Міранда (127 км, 10-7), Аріель (565 км, 1,1• 10-5), Умбріель (555 км, 1,1• 10-5), Титанія (800 км, 3,2• 10-5) і Оберон (815 км, 3,4• 10-5). Останні два супутники, відповідно до теоретичних оцінок, відчувають диференціацію, тобто перерозподіл різноманітних елементів по глибині, у результаті чого відбулося утворення силікатного ядра, мантії з льоду (водяного й аміачного) і крижаної кори. Теплота, що виділяється при диференціації, призводить до помітного розігрівання надр, що може вик-ликати навіть їхнє розплавлювання. Інші 10 супутників Урану (Корделія, Офелія, Бианка, Кресида, Дездемона, Джульєта, Порція, Розалвнда, Белвнда, Пек) були відкриті з борта космічного апарата «Вояджер-2» у 1985-86.
Протягом 30 років після відкриття Уран гострота інтересу до нього періодично падала, але тільки на час. Справа в тому, що підвищення точ-ност виявило загадкові аномалії в русі планети: воно то «відставало» від розрахункового, то починало «випереджати» його. Тео-ретичне пояснення цих аномалій призвело до нових відкриттів - виявлен-ню зауранових планет.
В галерее постоянно выставляется коллекция русской живописи конца 18 - начала 20 веков. Основоположником коллекции является А.С. Жигалко.Русское искусство конца 18 - начала 19 веков представлено в экспозиции в основном портретами. "Портрет Марии Федоровны, жены императора Павла I",принадлежащий кисти неизвестного художника, выполнен на высоком профессиональном уровне, эффектен по своим живописным приемам.Пленяет своей непосредственностью "Портрет цесаревича", выполненный в конце 18 - начале 19 веков также неизвестным художником.Настоящей жемчужиной коллекции является "Портрет девушки" В. Тропинина. Картина написана в пору расцвета творчества художника и обладает всеми живописными достоинствами, отличающими все работы этого мастера.Несомненный интерес представляет провинциальный портрет. Работы различны по художественному качеству, их авторы часто неизвестны, но изображения живо характеризуют жизненный уклад и типы купечества 19 века. Портреты отличаются архаичностью композиции, суховатой живописной манерой, обилием "говорящих деталей".На протяжении всего 19 века центром художественной жизни России оставалась Петербургская Академия Художеств.Академическую школу высокого профессионального мастерства лучшие русские художники столетия. Яркими представителями академизма являются Ф. Бруни и Ф. Бронников. Их полотна отличаются насыщенностью колорита, эффектностью, выртуозным владением кистью.Коллекция живописи обладает также отдельными уникальными экспонатами. Одной из таких картин является редчайший сухопутный пейзаж И.К. Айвазовского "Чумаки".Последовательным приверженцем критического реализма был В.Е. Маковский. Полотно "Стадо" можно отнести к числу лучших его произведений. Кроме В.Е. Маковского в зале передвижников можно встретить работы А.Е. Архипова, Ф.С. Журавлева, Н.П. Богданова-Бельского, А.Д. Кившенко, С.И. Васильковского и других. Пейзажная живопись представлена полотнами И.И. Шишкина "Дорога через лог" и Н.Н. Дубовского "Пейзаж".Культурно-историческую ценность представляют картины конца 19 - начала 20 веков. Здесь находятся произведения многочисленных художественных группировок и направлений этого времени.Живописцы "Союза русских художников" продолжили традиции передвижнического лирического пейзажа, намеченные и развитые А.К. Саврасовым и В.Д. Поленовым, обогащая их новейшими достижениями техники, поражающими необычайной свободой живописной манеры и богатством колорита. К подобным работам можно отнести "Осень" Л.В. Туржанского и "Красново. Лес" П.И. Петровичева.Азарт экспериментаторства виден в "Пасхальном натюрморте", ярком полотне неизвестного художника, столь типичном для представителей объединения "Бубновый валет".Предметом особой гордости музея является "Пейзаж" Д.Д. Бурлюка, чье имя не часто встречается в музеях России. Картина написана пастозным мазком, придающим поверхности полотна объемную фактуру."Портрет А. Корзинкиной" О.Э. Браза интересен остротой портретного образа, переданного через выразительную позу, красоту колористических отношений. Это яркий индивидуальный образ умной, образованной, загадочной женщины.
Человек в костюме.
Объяснение:
Бубылда это мем - там изображён мальчик в круглом костюме