Встановити 100% безпеку харчових продуктів науково неможливо. Втім, аргументувати безпечність генетично-модифікованої їжі тільки на принципі Argumentum ad Ignorantiam було б помилково. Тому генетично-модифіковані продукти проходять докладні аналізи, що базуються на сучасних наукових знаннях.
Одним з можливих ризиків вживання генетично модифікованої їжі розглядається її потенційна алергенність. Коли новий ген вбудовують в геном рослини, то кінцевим результатом є синтез в рослині нового білка, який може бути новим в дієті. Через це ми не можемо визначити алергенність продукту, базуючись на минулому досвіді. Теоретично, кожний протеїн може потенційно бути тригером алергійної реакції, якщо на його поверхні є специфічні місця зв'язку до IgE антитіл. Антитіла, які специфічні для конкретного антигену, виробляються в організмі індивідууму, чутливого до алергену. Чутливість до алергенів часто залежить від генетичної схильності. Розрахування алергійного потенціалу не можна зробити зі 100%-ною впевненістю. Нові потенційні алергени формуються також у сортах конвенційної селекції, але відслідкувати подібні алергени дуже важко, крім того, процедура допуску конвенційних сортів аналізу на алергенність не передбачається.Окремі продукти генів, що переносяться в організм генно-інженерними методами, можуть демонструвати токсичні властивості. В 1999 році опублікована стаття Арпада Пуштаї (Árpád Pusztai) щодо токсичності генно-модифікованої картоплі для щурів. В картоплю було вбудовано ген лектину з підсніжника з метою підвищити стійкість картоплі до нематод. Згодовування картоплі щурам продемонструвало токсичний ефект генно-модифікованого сорту[34]. Опублікуванню даних передував гучний скандал, оскільки результати були представлені до експертної оцінки науковцями. Запропоноване Пуштаї пояснення, що менше лектин, а скоріш б перенесення гену, викликав токсичний ефект, не підтримане більшістю науковців, оскільки даних, представлених у статті, недостатньо для формулювання саме таких висновків. Розробка трансгенної картоплі з геном лектину припинена.
Однією з проблем, пов'язаних з трансгенними рослинами є потенційний вплив на ряд екосистем.
Объяснение:
Кумыки, къумукъ (самоназв.), народ в Российской Федерации - 277,2 тыс. чел., из них в Дагестане - 231,8 тыс., в Чечне - 9,9 тыс., в Северной Осетии - 9,5 тыс. чел. Общая численность - 282,2 тыс. чел. Коренное население Кумыкской равнины и предгорий Дагестана. Говорят на кумыкском яз. Диалекты: буйнакский, кайтагский, предгорный, терский, хасавюртовский. Письменность на основе русского алфавита. Верующие Кумыки - мусульмане-сунниты. Первые упоминания этнонима Кумыки встречаются у античных авторов Плиния Старшего, Клавдия Птолемея (2 в. н.э.) и др. Формирование Кумыков как этноса относится к 12-13 вв. Традиционные занятия: пашенное земледелие (пшеница, ячмень, просо, рис, кукуруза); скотоводство, также садоводство, огородничество, виноградарство, рыболовство, пчеловодство, торговля, добыча соли, нефти, охота. Домашние промыслы и ремeсла: сукноделие, хлопчато-бумажное ткачество, ковроделие, обработка кожи, металла, дерева, камня и др. В 19 в. ещe сохранялись пережитки патриархально-родовых отношений (тухум, тайпа, къавум). Основной тип семьи - малая с подчинeнностью старшему по возрасту (мужчине, реже - женщине), хотя в решении важных вопросов большую роль играл семейный совет. Помимо кровнородственных связей были развиты институты аталычества и куначества. Планировка сeл - горизонтальная. Традиционное жилище: наземное турлучное, саманное с пологой двухскатной крышей и каменное с плоской крышей (одноэтажное, полутораэтажное, двухэтажное различной планировки). Национальный костюм: мужской - рубаха, штаны, бешмет (къаптал), черкеска (чепкен), шуба (тон), бурка (ямучу), папаха (папах, бeрк), кожаная обувь; женский - платье-рубаха, штаны (шалбар), различные платья (полша, арсар, къабалай), платки, чуткъу, кожаные чувяки, башмаки, галоши без задника. Костюм дополнялся разнообразными украшениями. Пища: мучные, мясо-молочные блюда - шорпа (суп), хинкал (род галушек), кюрзе (пельмени), долма, плов, шашлык, соус, каши, многочисленные разновидности халвы, пирогов, яичниц, хлеба и т. д., напитки (айран, шербет, чай и др.).
У небольшего количества имен косвенный падеж образуется путем замены конечного гласного основы показателем косвенного падежа е, например, у слова ``занавес'' прямой падеж [п~ерд~е], косвенный - [п~ерде]. Флексия основы существует и в чеченском языке, в котором перегласовка гласных основы глагола происходит грамматическим путем; образование же однократного или многократного вида происходит следующим образом: лалла -``угони'', лелла - ``гоняй'' лаца -``поймай'', [ли~еца] -``ухватывай'' лара - ``сочти'', лиера - ``считай'' харца - ``переверни'', хиерца - ``перевертывай'' хьажа - ``посмотри'', хиежа - ``посматривай'' лаха - ``ищи'', лиеха - ``разыскивай Поэтому противопоставлять флексию основы в еврейском языке языкам аналитического строя, в виде особого типологического строя, не совсем верно. Тем более, что отличительной чертой фонетики еврейского языка по отношению к арабскому языку заключается в его кавказском акценте. Интересно, что в нахских языках: чеченском, ингушском, бацбийском, местоимения II лица единственного числа хьо - ``ты'' (чеченск.); хье - ``ты'' (ингушек.); хью - ``ты'' (бацбийск.) совпадают с местоимением hин - ``ты'' у башкордов, тогда как в других языках Кавказа, даже у тюркоязычных кумыков и балкарцев, мы этого не находим
