объяснение:
ответ:
1. микромир
приставка «микро» означает отношение к малым размерам. таким образом, можно сказать, что микромир – это что-то небольшое. в философии в качестве микромира изучается человек, а в , концепции современного естествознания в качестве микромира изучаются молекулы.
микромир имеет свои особенности, которые можно выразить так:
1) единицы измерения расстояния (м, км и т. используемые человеком, применять просто бессмысленно;
2) единицы измерения веса человека (г, кг, фунты и т. д.) применять также бессмысленно.
так как была установлена бессмысленность применения единиц измерения расстояния и веса по отношению к объектам микромира, то, естественно, потребовалось изобрести новые единицы измерения. так, расстояния между ближайшими и планетами измеряются не в километрах, а в световых годах. световой год – это такое расстояние, которое солнечный свет проходит за один земной год.
изучение микромира вместе с изучением мегамира способствовало крушению теории ньютона. таким образом, была разрушена механистическая картина мира.
в 1927 г. нильс бор вносит еще один свой вклад в развитие науки: он сформулировал принцип дополнительности. причиной, послужившей для формулировки данного принципа, стала двойственная природа света (так называемый корпускулярно-волновой дуализм света). сам же бор утверждал, что появление данного принципа было связано с изучением микромира из макромира. в качестве обоснования этого он приводил следующее:
1) предпринимались попытки объяснить явления микромира посредством понятий, которые были выработаны при изучении макромира;
2) в сознании человека возникали сложности, связанные с разделением бытия на субъект и объект;
3) при наблюдении и описании явлений микромира мы не можем абстрагироваться от явлений, относящихся к макромиру наблюдателя, и средств наблюдения.
нильс бор утверждал, что «принцип дополнительности» подходит как для исследования микромира, так и для исследования в других науках (в частности, в психологии).
в заключение данного вопроса стоит сказать, что микромир является основой нашего макромира. также в науке можно выделить «микромикромир». или, по-другому, наномир. наномир, в отличие от микромира, является носителем света, точнее, всего спектра электромагнитных процессов, , поддерживающим структуру элементарных частиц, взаимодействий и большинства явлений, известных современной науке.
таким образом, предметы, окружающие нас, а также само тело человека не являются единым целым. все это состоит из «частей», т. е. молекул. молекулы, в свою очередь, также делятся на более мелкие составляющие части – атомы. атомы тоже, в свою очередь, делятся на еще более мелкие составляющие части, которые именуются элементарными частицами.
всю эту систему можно представить как дом или здание. здание не является цельным куском, т. к. оно построено, допустим, с кирпичной кладки, а кирпичная кладка состоит непосредственно из кирпича и раствора цемента. если же начнет разрушаться кирпич, то, естественно, рухнет и все строение. так и наша вселенная – разрушение ее, если это произойдет вообще, также начнется с наномира и микромира.
ответ:Про підземелля Старого Луцька існує чимало легенд. За цими розповідями, місто зв’язувалося ходами з Шепельським і Жидичинським городищами, з Олицьким замками та іншими старовинними укріпленнями. Розповідають, що окремі з ходів вели до міських сіл Забороль і Рованці. Однак, як зауважує професор М. Кучинко, – це дійсно лише легенди. І обґрунтовує свою думку тим, що найбільшою перешкодою для реального існування таких підземних ходів є річка Стир. Вчений відзначає і той факт, що подібні легенди побутують і в інших давніх населених пунктах Волині. Зокрема, в існуванні підземних ходів в районі затурцівського городища (які, можливо, існують дотепер) впевнені жителі с. Затурці Локачинського району. Мешканці Володимира-Волинського та навколишніх сіл розповідають про підземні ходи, що зв’язували це місто і Зимне. Отже, на думку М. Кучинка, повністю заперечувати факт існування підземель не можна, адже, як відомо, в кожній легенді є зерно історичної правди .
Підземні ходи в Старому місті таки є. От і декілька років назад, проводячи археологічні розкопки на розі вулиць Данила Галицького і Кафедральної було відкрито невеличку ділянку одного з ходів. Стосовно легенд про луцькі підземні ходи, вчений припускає, що вони виникли на тій підставі, що Старий Луцьк ніколи не був одноповерховим і тут справді існувало ніби ще одне, підземне місто. Навіть під невеличкими малопримітними будинками завжди були підвали, які опускалися донизу кількома ярусами. Все місто перепліталося мережею підземних ходів. У газеті „Молодий ленінець” за 1985 рік ми знайшли скаргу одного із мешканців будинку № 2 по вул. К. Лібкнехта (тепер – Драгоманова) на те, що „підземні квартали між вул. К. Лібкнехта і Крупської (тепер – Кафедральна) знову затоплює вода, яка поступає з водопровідної мережі, і вже затопила нижній поверх підвалу нашого будинку”. І тут автор наголошує, що „старовинні підвали тут місцями у два, а то й три поверхи” .
Якщо професор М. Кучинко, керуючись реальними фактами, ставить під сумнів існування підземних ходів, що вели далеко за межі Луцька, то керівник клубу „Ентузіаст” О. Виноградов вважає, що такі ходи могли існувати, правда, не до Шепеля чи Олики, а лише до Рованців або Забороля. Свою думку дослідник обґрунтовує тим, що йому неодноразово доводилось розмовляти із старожилами, які спускались в підземні ходи (що вели в напрямку до Старого міста) в районі Омеляника, а також ходили підземним ходом з району старої автостанції (на проспекті Волі) до Луцького замку. Та все це, як наголошує О. Виноградов, ще потребує досліджень.
Конкретних письмових свідчень про підземелля Старого міста немає. Саме це, на нашу думку, і породило низку різноманітних оповідей. Однак перекази про те, що підземні лабіринти колись сягали за межі міста, небезпідставні. Документи, які збереглися до наших часів, розповідають про процес, що відбувся у Луцьку над єзуїтом. Його звинувачували у тому, що він, скориставшись підземним ходом, відвідував монастир, який знаходився за межами тогочасного Луцька .
Отже, напевно, є підстави гадати, що підземні ходи дійсно існували. Однак чи збереглися вони до наших часів? У 1967 р. на території Луцького замку обвалилась земля. Від ями, що утворилась на місці тільки що рівної поверхні, йшов підземний хід в напрямку замку. Яму просто засипали, не провівши ніяких обстежень.
Объяснение:
