Відповідь:
Якщо немає звичних джерел вогню, то, маючи терпіння та певні навички, можна розкласти ватру і без них. Наприклад, тертям дерева об дерево, батарейки об шерсть, ударами каменя об камінь, а в ясну погоду – фокусуванням променя сонця з до лупи, окулярів чи об’єктива фотоапарата.
Для різних умов існують різн розведення багаття.
Пояснення:
«Зірочка»
Великі сухі поліна будь-якої довжини викладають віялом від центру, що нагадує зірочку. Це ощадливий вид багаття, горить до 8-10 годин без особливого пригляду. Добре підходить для обігрівання вночі.
«Мисливський»
На товсту колоду викладають віялом 5-8 дровенят різної довжини, які посувають поступово – з їхнім згорянням. Під ними розпалюють підпал. Ця ватра горітиме до 6-8 годин. Незамінна у дощову погоду.
«Піраміда»
Над розпалом похило складають дрова у вигляді конуса, залишаючи місце для повітря. Це багаття дає велике полум’я і сильний жар. Такий б чудовий для приготування їжі та кип’ятіння води. Можна використовувати і для просушування одягу, освітлення та подачі сигналу лиха. Мінус – швидко прогорає й потребує великої кількості дров.
«Колодязь»
Відрізняється від «піраміди» тим, що дає змогу приготувати їжу одночасно в кількох ємностях. Його конструкцію утворено з розташованих на невеликій відстані паралельно один до одного двох довгих полін, поперек яких зверху кладуть ще два. Дає низьке і широке полум’я, довго горить.
«Решітка»
Для багаття такого типу спочатку кладуть дві великі сухі колоди, на які кількома рядами у вигляді щільної сітки вкладають дрова дедалі меншого діаметра. Це ватра з широким полум’ям та сильним жаром. Довго горить. Недолік – погано підходить для приготування їжі.
«Тайгове»
Щоб його розпалити, беремо товсту палицю і кладемо поперек майбутнього вогнища. За кілька сантиметрів від палиці підпалюємо сухий спирт, папір або оргскло. Далі беремо тоненький хмиз і кладемо його поверх пального – так, щоб один кінець хмизу лежав на землі, а другий — на більшій колоді. Хмиз повинен майже торкатися осередку полум’я, але варто стежити, щоб не загасити його. Кілька годин горить рівним полум’ям, потім тліє й дає сильний жар.
«Парканчик»
Цей тип багаття призначений для того, щоб вогонь горів усю ніч, а ризик випадання з нього полін був мінімальний. Можна спорудити з відбивачем тепла, встановленим з одного боку вогнища. Маскує вогонь. Добре обігріває, направляючи тепло в один бік.
«На болоті»
Перед розведенням ватри роблять подвійний настил, що захищає від вологи. На верхньому настилі розпалюють вогонь. Після прогорання верхнього настилу багаття горітиме на нижньому.
Для вогнища використовують сухостій і висохлі гілки, переважно березові, вільхові, соснові та ялинові дрова. Осика, модрина, горобина, черемха дають мало жару. Якщо дерев поблизу немає, використовують суху траву, горючий сланець або торф.
31. Амурская обл. (Благовещенск)
32. Архангельская обл. (Архангельск)
33. Астраханская обл. (Астрахань)
34. Белгородская обл. (Белгород)
35. Брянская обл. (Брянск)
36. Владимирская обл. (Владимир)
37. Волгоградская обл. (Волгоград)
38. Вологодская обл. (Вологда)
39. Воронежская обл. (Воронеж)
40. Иркутская обл. (Иркутск)
41. Ивановская обл. (Иваново)
42. Калининградская обл. (Калининград)
43. Калужская обл. (Калуга)
44. Кемеровская обл. (Кемерово)
45. Кировская обл. (Киров)
46. Костромская обл. (Кострома)
47. Курганская обл. (Курган)
48. Курская обл. (Курск)
49. Ленинградская обл. (Санкт-Петербург)
50. Липецкая обл. (Липецк)
51. Магаданская обл. (Магадан)
52. Московская обл. (Москва)
53. Мурманская обл. (Мурманск)
54. Нижегородская обл. (Нижний Новгород)
55. Новгородская обл. (Великий Новгород)
56. Новосибирская обл. (Новосибирск)
57. Омская обл. (Омск)
58. Оренбургская обл. (Оренбург)
59. Орловская обл. (Орёл)
60. Пензенская обл. (Пенза)
61. Псковская обл. (Псков)
62. Ростовская обл. (Ростов-на-Дону)
63. Рязанская обл. (Рязань)
64. Сахалинская обл. (Южно-Сахалинск)
65. Самарская обл. (Самара)
66. Саратовская обл. (Саратов)
67. Смоленская обл. (Смоленск)
68. Свердловская обл. (Екатеринбург)
69. Тамбовская обл. (Тамбов)
70. Томская обл. (Томск)
71. Тверская обл. (Тверь)
72. Тульская обл. (Тула)
73. Тюменская обл. (Тюмень)
74. Ульяновская обл. (Ульяновск)
75. Челябинская обл. (Челябинск)
76. Ярославская обл. (Ярославль)
В наши дни многие дикорастущие растения оказались незаслуженно забыты, а ведь они представляют энергетическую пищевую ценность: к осени в корнях, корневищах и плодах накапливается много крахмала, инсулина, сахаров, белков, в семенах – жиров. По калорийности дикие растения не уступают культурным. Отдельные травы, например, крапива, сныть, щавель, хвощ, значительно превосходят по содержанию витамина C многие овощи и плоды. Дикорастущая зелень нужна не только для повышения калорийности пищи, которую можно восполнить за счет других продуктов, но и для улучшения вкусовых качеств, для обогащения рациона питания витаминами, микроэлементами и другими биологически активными веществами. Многие дикорастущие растения, будучи одновременно пищевыми и лечебными, используются диетологами и гигиенистами.