Кількість речовини, що втягується в біосферні процеси залишається постійною протягом тривалого часу (цілих геологічних періодів) і таким чином в межах біосфери відбувається багатократний кругообіг речовин. Звичайно, внаслідок геологічних змін частина речовини біосфери може надовго виключатись з цього кругообігу. Наприклад, вапняки, кам'яне вугілля, нафта можуть на багато тисячоліть законсервуватись в земній корі. З іншої сторони підняття на поверхню глибинних шарів Землі створює умови для включення в біосферний кругообіг нових мас планети. Проте, взагалі за певний проміжок часу одна і та ж речовина біосфери здійснює багато циклів. Розрізняють два головних типи кругообігу: великий (геологічний) і малий (біологічний). Геологічний кругообіг відбувається повільно і живі організми тут відіграють другорядну роль.
В біологічному кругообігу речовини живі організми відіграють основну роль. До головних біогеохімічних циклів відносять цикли: С, О ,Н2О, N, P, S, біогенних катіонів.
Засвоєння сонячної енергії іїї передачу на потреби біохімічних реакцій здійснюють особливі забарвлені речовини – пігменти. Їх загальною рисою є оптична активність, тобто здатність поглинати сонячні промені у тій чи іншій зоні спектру. При цьому у спектрі з'являються так звані смуги поглинання, що відповідають ділянкам, енергія яких засвоєна пігментом.
Для вищих зелених рослин найбільш важливі два зелені пігменти:
1) хлорофіл “a”, що має зеленувато-синій колір і є основним пігментом хлоропластів;
2) хлорофіл “b” зеленувато-жовтого кольору, що входить до складу хлоропластів вищих рослин. Хлорофіл “b” переносить засвоєну ним енергію на хлорофіл “a”.
Найчастіше співвідношення молекул хлорофілу “а” і “b” в хлоропластах становить 3:1.
Крім того, у листках наявні каротиноїди. Вони мають різний колір: жовтий, червоний, помаранчевий. Найбільш поширеним з групи каротиноїдів є каротин β.
Широко представленими є і антоціани – пігменти дуже різноманітного забарвлення. Вони здебільшого містяться у вакуолях. У багатьох із них колір змінюється при зміні кислотності середовища. Підвищеному накопиченню антоціанів сприяє зростання рослин у крайніх умовах існування, саме тому на них багаті рослини високогір'їв і тундри. Кількість антоціанів збільшується за нестачі фосфору, магнію і калію.
У цілому, хлоропласти містять серію численних додаткових пігментів. Не беручи безпосередньо участі у фотосинтезі, вони, проте, важливі для його нормального протікання. Каротиноїди передають енергію засвоєних ними квантів зеленої і синьої частин сонячного спектру хлорофілу “а” і цим покращують його енергетичне забезпечення при зниженому освітленні. За високої освітленості каротиноїди, навпаки, захищають хлорофіл від фоторуйнування.
Основну функцію з поглинання енергії сонячного світла й передачі її на реакції синтезу органічних речовин виконують хлорофіли. Хлорофіл “а” поглинає близько 80% енергії в частині червоних і синьо-фіолетових променів спектру. У зоні зелених променів відбивається 40% енергії. Хлорофіл “b” поглинає в основному промені з довжиною хвилі 650 нм. Зона поглинання променів у синьо-фіолетовій частині спектру в нього дещо ширша, ніж у хлорофілу “а” (рис. 3.3).
Спектр поглинання хлорофілу “а” (1) і хлорофілу “b” (2)
Рис. 3.3. Спектр поглинання хлорофілу “а” (1) і хлорофілу “b” (2)
За рахунок додаткових пігментів хлоропласти вищих наземних рослин переважно засвоюють енергію у зоні сонячного спектру від 380 до 740 нм. Цю частину сонячного випромінювання називають фотосинтетично активною радіацією (ФАР).
За сучасними даними, вищі зелені рослини при їхньому освітленні сонячними променями за одну годину поглинають близько 390 ккал енергії на 1 м2 листової поверхні, інша частина сонячної радіації, що досягає листків, або відбивається, або фільтрується крізь них не поглинаючись. Найбільша частина засвоєної листком енергії спрямовується на переведення води в пароподібний стан з подальшим її випаровуванням. Деяка її частина йде на безпосереднє теплове нагрівання листків. І тільки порівняно невелика частина сонячної енергії (від 1 до 28%) витрачається на потреби фотосинтезу (рис. 3.4).
Як відомо, світлове випромінювання має квантований характер.
При попаданні світла на молекулу хлорофілу енергія кванта (в основному із червоної частини спектру) витрачається на переведення хлорофілу в збуджений стан. Механізм цього збудження полягає в переході одного з електронів на вищий енергетичний рівень. У молекулах Шляхи витрачання сонячної енергії в рослин
Шляхи витрачання сонячної енергії в рослин
Перехід електрона на збуджену орбіту під дією кванта світла
Перехід електрона на збуджену орбіту під дією кванта світла
хлорофілу до такого збудження здатні π-електрони, тобто електрони подвійних зв'язків між атомами вуглецю. Схема цього явища наведена на рис. 3.5.
Знаходячись у системі ламел хлоропласту, молекула хлорофілу передає збуждений π-електрон у систему окисно-відновних реакцій фотосинтезу. Молекула хлорофілу при цьому є найсильнішим відновником, багатим на ен
Объяснение:
Сегодня Успенский кафедральный собор на стрелке Волги и Которосли — это уникальное архитектурное украшение и достояние Ярославля. Со всего мира сюда приезжают ценители прекрасного, верующие, паломники, чтобы лично его лицезреть и вознести в нем молитвы Богу. Но так было не всегда!
Удивительна история Успенского собора, который берет свое начало с 1215 года. «Ростовский князь Константин заложи церковь Успение Богородици на Ярославли», — так говорит летопись. Церковь Успения Пресвятой Богородицы в неизменном изначальном виде просуществовала всего лишь до нач. 16 века (1501 г.). В середине 20 века (1937 г.) она подвергается полному разрушению и достаточно долгое время на её месте растут только деревья.
На долю этого храма выпало удивительно многочисленное количество тяжелых испытаний и лишений.
В 1237 году церковь лишается богатого убранства, дорогих святынь из-за нашествия на Ярославль войск Батыя.
В 1501, 1658, в 1670 годах храм неумолимо подвергается пожарам. Именно в 1501 году после пожара, при расчистке площади от завалов была найдена главная соборная реликвия — мощи князей Константина и Василия.
В 1643-1646 году его разбирают и строят новый больший по размерам пятиглавый собор (с 55-тиметровой восьмигранной шатровой колокольней). Все постройки позже пострадают опять в пожаре.
В 1800-е года, после того как Ярославль стал центром епархии, производятся значительные архитектурные изменения. В 1832-1833 годах к южному фасаду здания пристраивают теплую церковь с престолом. Также в 1832—1836 годах вместо старой колокольни строят новую (проект удивительного архитектора А.И.Мельникова). В 1844 году впервые в Ярославле купола собора покрывают золотом, позже расширяют теплую западную паперть.
Все эти трудоемкие изменения были обесценены в 1918 году, когда зданиям наносят сильные повреждения при артобстреле снарядами во время подавления белогвардейского мятежа.
В 1922 году из богатейшей ризницы изымают церковные ценности, в здании организуется биржа труда.
В 1929 году сносят колокольню, устраивают в храме сначала пошивочную мастерскую, склад для предметов древнерусского искусства, а затем (1930 по 1937 г.) — хранилище для зерна.
И вот, в 1937 году один из первых каменных соборов, который был основан еще в домонгольский период, безжалостно взрывают, сносят и на его месте организуют городской парк. Позже фундамент изначального каменного храма при многочисленных раскопках археологами так и не был обнаружен.
Только в 2004 году окончательно утверждается идея воскрешения храма в честь Успения Пресвятой Богородицы. Инициатором возрождения нового собора на месте утраченного стал меценат Тырышкин Виктор Иванович. Успешный предприниматель, видный деятель, активно занимающейся благотворительностью, вложил собственные средства в масштабное строительство, сделав удивительный подарок Ярославлю.
Проект московского архитектора А. Денисова отличается масштабностью. Новый собор вмещает более 4 000 человек, а его площадь насчитывает около 2 000 м².
В 2005 году митрополит Смоленский и Калининградский Кирилл (сегодня он Святейший Патриарх) освящает закладной камень. А с 2006 по 2010 год идет строительство «ярославской сокровищницы». После 2010 года в нее помещаются:
чтимый список Ярославской иконы Божией Матери,ковчеги с мощами ярославских святых князей XIII века Константина и Василия Всеволодовичей,мощи святых князей Ярославских Феодора, его детей Давида и Константина (переносятся из Феодоровского храма).Также именно Успенский собор украшает самая большая в мире надвратная изразцовая икона. Для создания иконы Успения Божьей матери (площадью 37 м²) по уникальной технологии ярославских мастеров было использовано более 1 тысячи изразцов.
Такую достопримечательность, как Успенский кафедральный собор можно посетить не только для того, чтобы принять участие в праздничных Божественных литургиях, но и для того, чтобы получить настоящее эстетическое наслаждение от его созерцания!