Харчова́ промисло́вість Украї́ни включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва: борошномельнокруп'яну, цукрову, спиртову, пивоварну, хлібопекарську, кондитерську, молочну, рибну, крохмально-мелясну, лікеро-горілчану, макаронну, м'ясну, олійно-жирову, виноробну, консервну, соляну, овочеву тощо. Крім харчосмакової продукції, Х.п. випускає добрива, комбікорми, тютюнові, косметичні вироби, мило тощо.
Харчова промисловість України — це тисячі великих, середніх і малих підприємств різної форми власності, які виробляють майже 20 % від загального обсягу промислової продукції. Найбільша частина реалізованої продукції — це напої, м'ясні і молочні продукти, тютюнові вироби, хліб і хлібобулочні вироби, жири. На сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства України, і особливо для харчової промисловості, оскільки ця галузь дуже залежить від інших галузей — машинобудівної, хімічної, нафтопереробної — і особливо від платоспроможності населення. Питома вага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8 %, у загальному обсязі промислової продукції — 16,3 %, а продукції агропромислового комплексу — 33,5 %. Продовольчі товари становлять 68,1 % загального виробництва товарів народного споживання у відпускних цінах, 63 % загального обсягу роздрібного товарообороту та 61,5 % у структурі особистого споживання матеріальних благ населенням країни.
Объяснение:
Филимоновская игрушка — старейший народный художественный промысел России. Родина промысла - деревня Филимоново Одоевского района Тульской области, впервые упоминается в древних летописях XVI века. На протяжении многих лет мужчины в деревне Филимоново изготовляли на гончарных кругах посуду, печные трубы, различную домашнюю утварь. Это было серьезное мужское дело, использовалась для этой цели местная глина, дающая после обжига светло терракотовый цвет. Лепить игрушки считалось делом легким, занимались им женщины, а обучать начинали девочек уже с семи лет. Для игрушки использовали нежирную, но пластичную глину «синику», которая после обжига приобретала белый цвет. Уникальная по своим свойствам глина, позволяла мастерице всю скульптурку лепить из одного куска, добиваясь красивых по пластике, выразительных форм. Высушенные изделия прежде обжигались в горне, который каждый мастер вырывал на склоне бугра недалеко от дома. Сейчас для обжига мы используем муфельные электрические печи. «Советский период» в жизнь промысла не внес чуждые сюжеты, но появились многофигурные композиции, созданные не для игры, а для любования и коллекционирования.
