Что такое Кок-бору
это симбиоз скачек и игры. Всадники борются за тушу козла — необходимо не только завладеть ею, но и удержать, а затем забросить в «казан» (ворота) команды соперника. Игра в народе проводиться и по другим правилам. Например, надо добраться с тушей до оговорённого места, например, до своего аила, где противники уже не имеют права бороться за неё. Также распространена разновидность "аламан улак" в которой может участвовать неограниченное число игроков (до тысячи и более). Сегодня в спортивном кок-бору за действиями джигитов обычно следит конная судейская коллегия, состоящая из трех опытных всадников. Правила кок-бору со временем видоизменились и стали менее жестокими. В кок-бору играют во многих регионах Центральной Азии и России, где проводятся соревнования по этому виду спорта
Правила игры
Соревнования проводятся на отдельном поле, при для игры «Кок бору». Игра проходит на поле длиной 200 метров и шириной 70 метров. Расстояние между тай казанами 140 м; от центра до тай казанов 70 м; Расстояние от тай-казанов до внешней линии по продольной оси 30 метров; штрафная зона ограничена расстоянием в 15 метров от тай-казанов; Размеры центрального и штрафных кругов возле штрафной зоны 10 метров в радиусе. Расстояние малого круга, радиусом 3 метра, где находится в начале игры улак (туша козла), от бортовой линии 15 метров по перпендикулярной оси
У каждой из соревнующихся команды есть свой тай-казан (кольцеобразный земляной вал играющий роль ворот) размером: верхняя часть внешним диаметром 3,6 м, высота — 1,2 м, ширина бордюра 0,8 м, диаметр выемки тай казана — 2 м, глубина — 0,5 м, диаметр нижней части — 4,4 м
История появление игры
Современные правила игры для спортивных соревнований были разработаны в 1996 году в Кыргызской Республике известным кинорежиссёром Болотом Шамшиевым. В 1998 году была создана киргизская национальная федерация Кок-бору, основателям и первым её президентом был Болот Шер (Болотбек Шерниязов). Так же Болот Шер 2001 году основал Международную федерацию Кок-Бору. Эти правила были также признаны и приняты 9 ноября 2001 года всеми заинтересованными странами на учредительном съезде Международной федерации Кок-Бору в г. Бишкек Кыргызской Республики. Вслед за этим национальные федерации кок-бору были созданы в Казахстане, России, Китае, Таджикистане, Узбекистане, Афганистане, Монголии, Пакистане и Турции.
31 марта 2016 года от Киргизии было подано предложение о включении конно-спортивной игры кок-бору в репрезентативный список нематериального культурного наследия человечества ЮНЕСКО. В декабре 2017 года игра была включена
Объяснение: вот
Гриби - це смачно й корисно. Вони містять і білки, і небагато жирів, і вітаміни. Однак щороку грибний сезон затьмарюють сумні події – грибні отруєння.
Тому актуально нагадати нашим громадянам про всю небезпеку цих смачних знахідок. Адже, є настільки "обдаровані" грибники, що здатні знайти гриб у будь-яку пору року. В більшості випадків вони виявляються ще й дуже підприємливими – залюбки продадуть грибні делікатеси на найближчому ринку, або просто при дорозі.
А так і до трагедії недалеко: покупець не знає, в яких умовах і де росли гриби, коли їх було зібрано. Відомо, що їстівні гриби зустрічаються в будь-якому переліску, серед поля, навіть біля будинків на газонах знайдуться. Майте на увазі: гриби мають властивість накопичувати в своєму організмі різні отруйні речовини. Тому їх не можна збирати у парках та скверах, поблизу смітників, доріг з великим рухом, уздовж залізничних трас. Екологічно нечистий гриб небезпечний, як і отруйний. Не беріть червиві гриби - ними теж можна отруїтися, до того ж поки донесете кошик додому, заразяться і здорові капелюшки.
Біда приходить до тих, хто не може відрізнити отруйні гриби від їстівних. Як же це зробити? Багато хто покладається на "вірні"ознаки, що допомагають легко виявити отруйні гриби. Кажуть, що отруйні гриби згортають молоко, викликають побуріння головок цибулі та часнику, потемніння срібних предметів. Це невірно! Є тільки один абсолютно надійний б відрізнити отруйні гриби від їстівних - треба їх знати.
Найнебезпечніший гриб - бліда поганка. Зустрічається вона часто. Недосвідчені грибники іноді плутають її з печерицями або сироїжками. У поганці, як і в інших грибах, дуже багато амінокислот, жирів та інших корисних речовин. Але "ложка дьогтю псує бочку меду": гриб містить сильну отруту - аманітотоксін. Він не руйнується при термічній обробці, не розчиняється у воді. Одна бліда поганка, яка потрапила в їжу, може погубити трьох-чотирьох дорослих людей. Бліді поганки трохи схожі на печериці, але в блідої поганки нижній бік шапки зеленувато-білий, а в печериці — рожевий. Мухомор легко розпізнати за яскраво-червоною з білими плямами шапкою. Іноді зустрічаються сірі мухомори.
Жовчний гриб схожий на білий, але верхня частина його ніжки покрита візерунком у вигляді чорної або темно-сірої сітки, а м’якоть на зламі червоніє. Несправжні лисички схожі на лисички їстівні, але їхні шапки рівні, червонувато-оранжеві, а не світло-жовті, як у їстівних, а із надламаної шапки несправжньої лисички виділяється білий сік.
Збираючи опеньки, уважно оглядайте їхні ніжки. У їстівних опеньків на ніжці є кільце з плівки, а в несправжніх такої плівки немає, і пластинки під шапкою зеленуваті. Щоб не отруїтися грибами, будьте уважні, коли їх збираєте. Якщо гриб схожий на отруйний, якщо ви сумніваєтесь, чи він їстівний, краще викиньте його.
Ніколи не їжте сирі гриби, у тому числі - сироїжки. Якщо пощастить - відбудетесь розладом шлунка, у гіршому випадку - важке отруєння.
Объяснение:
средняя азия
природа чистая и красивая
очень хорошы