Рек на земле много. одни из них, широко разливаясь по равнине, текут спокойно. другие же текут значительно быстрее, пересекая камни, бурля и пенясь. это горные реки родник, начавшийся у подножия хребта или горного ущелья, сразу не заметен. но так как вода вытекает и днем, и ночью, появляется постоянное течение - образуется ручей. он дает начало реке. кроме того, река может начаться из озера или болота. в высокой горной местности река берет начало из талых вод ледника. место, где река берет свое начало, называют истоком. река течет вниз соответственно уклону поверхности земли. по пути к ней присоединяются другие небольшие реки. реки, присоединяющиеся по пути к основной реке, называют притоками. если вы стоите лицом по направлению течения реки, то по правую сторону будет правый берег,по левую сторону - левый берег. соответственно этому и притоки делятся на правые и левые. например, река ишим является левым притоком иртыша, а арысъ - правый приток сыр- даръи. (по карте казахстана найдите эти реки.) река впадает в озеро или море. (по карте казахстана определите, куда волга, сырдаръя и или.) кроме того, есть реки, текущие по пустыне и исчезающие в ней, так как вся вода уходит в песок. место, где река впадает в другую реку, озеро или море, называется устьем реки. скорость течения рек в устье уменьшается, там накапливаются наносы и устье разветвляется, то есть образуется дельта. река от истока до устья течет по широкой длинной впадине. это - долина реки. часть дна долины, где течет река, называют руслом реки. во время паводков река выходит из русла и заливает речную долину. часть дна долины, по которой река течет во время разлива, называется поймой. ширина небольших рек бывает всего 3-4 м. а такая крупная река, как обь, разливается до 30-40 км. пойма состоит из речных наносов (песок, глина). большому количеству влаги здесь густая пышная растительность. эти участки поймы используют для сенокоса и выпаса животных. течение реки вдоль ее длины делится приблизительно на 3 части. близко к истоку -верхнее течение, у устья - нижнее течение, а между ними - среднее течение. река вместе со всеми притоками образует речную систему. весь участок земной поверхности, с которого вода стекает в реку и ее притоки, называют бассейном реки. речные бассейны отделяют друг от друга возвышенные в о - доразделы. однако водоразделы не всегда являются возвышенностями. поэтому в некоторых случаях трудно определить границы водораздела, особенно между равнинными бассейнами рек.
Дніпро́вська ГЕС, ДніпроГÉС — п'ятий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро. Розташована у Дніпровському районі міста Запоріжжя. Утворює найстаріше на Дніпрі Дніпровське водосховище. У 1930-ті роки відома під назвою Дніпрельстан (скорочення від «Дніпровська електростанція»).
Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році, в рамках програми індустріалізації СРСР.Внаслідок підйому води після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів.
Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а вже 1939 року стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт. 8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила».
Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював полковник Г'ю Лінкольн Купер інженерного корпусу Сполучених Штатів. Він був головним інженером-консультантом проекту на за радянського уряду.
18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС[4]. Унаслідок вибуху 20 тонн толу (за іншими даними — амоналу) в греблі виникла пробоїна завдовжки 135 або 165 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, які опинились у береговій зоні. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються цифрами від 20 тисяч[5] до 80 -120 тисяч осіб[6]. Проте німецькій армії це ніяк не зашкодило. Деякі дослідники ставлять під сумнів число людських втрат, як не підтверджене документально, та вважають, що підрив греблі був хоч і вимушеним, але обґрунтованим кроком, оскільки боєздатність затоплених військ була низькою і вони потенційно не були здатними зупинити німецький наступ.
