Как правило, одежда знатных богатых людей и бедняков почти не отличалась по крою. Разница была лишь в качестве ткани и отделке. Московские модницы предпочитали наряжаться в аксамит, атлас, кармазин, парчу или тафту. В большинстве случаев эти ткани купцы привозили в Москву из заморских стран – Персии, Китая, Англии, Италии. Простые же горожане одевались в домотканые холщовые рубахи и порты (штаны) . Рубаха была вышита вручную, с косым вырезом ворота (косоворотка) . Поверх нее надевали зипун – узкую одежду до колен. Все это считалось домашней повседневной одеждой. На праздники наряжались в кафтан из цветного шелка или бархата. Теплые кафтаны, отороченные мехом, на ватной основе одевали зимой. Интересно, что на Руси мужская одежда по крою практически не отличалась от женской. Основой одежды была сорочка, верхняя или нижняя, сверху надевали сарафан, расширенный книзу. Поверх сарафана женщины надевали короткий стеганый, расшитый бисером жилет – душегрею. На праздники одевали летник – одеяние с длинными и очень широкими рукавами. Верхней парадной одеждой также был опашень. Его носили внакидку, застегивая на пуговицы сверху донизу. Зимой опашень на меху становился шубой. Шубы были длинные, широкие, с большими воротниками. Люди высокого сословия носили шубы на собольем меху, простые же горожане использовали мех белки, овцы и даже собаки. До того как на одежде появились карманы (17 век) , мелкие вещи складывали в сумку у пояса – калиту. Если в деревнях крестьяне носили валенки и лапти, то городские жители предпочитали кожаную обувь – сапоги. Причем в сапогах ходили все: и мужчины, и женщины, и дети.
Космос далекий і близький 12 квітня все людство відзначало Всесвітній день авіації та космонавтики Це свято виникло на честь першого польоту у космос людини і тим самим воно підкреслює нестримну жагу людського роду до пізнання нового. Уявлення давніх народів про світ та космос Давні індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів, які стоять на панцирі черепахи.
Жителі Вавилона уявляли Землю у вигляді гори. Гора ця оточена морем, а на нього, як перевернута чаша, спирається тверде небо — небесний світ, де, як і на Землі, є суша, вода і повітря.
У поемах Гомера «Іліада» та «Одіссея» говориться про Землю як про диск, що нагадує щит воїна. Сушу з усіх сторін омиває річка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, підіймаючись щодня з вод Океану на сході і занурюючись у них на заході.
Грецький філософ Фалес уявляв Всесвіт у вигляді рідкої маси, всередині якої знаходиться великий пузир, що має форму півкулі. Увігнута поверхня цього пузиря — небесний звід, а на нижній, плоскій поверхні плаває плоска Земля.
Філософ Анаксимандр уявляв Землю відрізком колони або циліндра. Середину Землі займає суша у вигляді великого круглого острова Ойкумени («населеної Землі»), оточеного океаном. Морський басейн всередині Ойкумени ділить її на дві приблизно рівні частини: Європу та Азію, місто Дельфи — «пуп Землі». Анаксимандр вважав, що Земля — центр Всесвіту.
Були й інші теорії: Три кити; Дерево життя; Плоский диск та бог Геліос; Та багато інших.
Першою, хто відвідав космос, була собака Лайка.
Першою людиною у космосі був льотчик-випробувач Юрій Гагарін.
У наш час відомо 9 планет Сонячної системи: Меркурій; Венера; Земля; Марс; Юпітер; Сатурн; Уран; Нептун; Плутон, який, можливо, не є планетою Недослідженими є Чорні та Білі діри.
Усі зірки складають сузір'я.
Чи далекий космос, чи близький, кожен вирішує для себе, поки така велика територія простору залишається недослідженою. Навіть досі про космос існує безліч містичних легенд. А ви вірите в якусь із них?
