Бережімо нашу Землю!
Ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. Небаченими досі швидкими темпами йде зростання великих та малих міст, розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація всіх природних ресурсів. У зв'язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних проблем.
Прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля — все це величезне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться. Багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати шкоди, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи. Ми повинні жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів.
Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе,
Люби для неї.
(М. Рильський)
Здавна люди ставилися до природи з повагою (первісні люди навіть обожнювали її, наділяючи неживі предмети, наприклад, камінь, душею). А як щедро оспівана вона у народних піснях.
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре.
Люди часто забувають або, швидше, не помічають того, наскільки щедра наша Земля: рослини та дерева дають нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, водоймища — рибою, на луках пасуться тварини, що дають молоко, м'ясо, вовну. Але чутно вже перші дзвіночки, які можуть перетворитися на могутні набатні дзвони: з Дніпра виловлюють риб-мутантів, з'являються овочі ненормальних розмірів. Не кажучи вже про те, що кожного року десятки, якщо не сотні видів рослин та тварин потрапляють до Червоної Книги, тобто їм загрожує небезпека повного зникнення. А скільки їх вже щезло...
Необхідно пам'ятати про те, що людина — лише один із видів живих істот на Землі, і якась маленька комашка має не менше право на життя, ніж людина, а може, й більше, тому що жодна тварина не завдає шкоди навколишньому середовищу так, як це робить людина.
Чого хвилюються народи
І люди замишляють зло?
Хто їм сказав: "Вінець природи"?
Хіба для них її чоло?
(Л. Костенко)
І, здається, Земля надсилала людству вже багато застережень: Хіросима та Нагасакі, Чорнобильська катастрофа... Зараз відбувається руйнування озонового шару, людству (і всій Землі) загрожує глобальне потепління, і все це неминуче відіб'ється на кожному з нас. Ми не можемо не помічати, що з кожним роком збільшується кількість людей, які страждають на смертельні хвороби, такі, як рак та СНІД, та помирають від них, а лікарі та вчені досі не виявили причин виникнення цих хвороб в їх лікування. То невже і це не може припинити нашого недбалого ставлення до природи?!
Кожен із нас повинен чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. Свій посильний внесок може зробити кожен: хоча б не засмічувати землю, по якій ходимо, посадити принаймні одне деревце, збудувати шпаківню навесні. Звичайно, це небагато, але, можливо, якщо кожна людина почне шанобливо ставитися до навколишнього середовища, це добре відіб'ється на ньому.
Давайте зробимо все, щоб наші діти та онуки дихали пахощами квітів, чули спів птахів у лісах, ходили по м'якій травичці, милувалися сходом сонця. Давайте залишимо їм у спадок чисту та прекрасну Землю!
Заяц – животное, которое относится к классу млекопитающие, отряду зайцеобразные. Существует примерно 30 видов зайцев, которые обитают по всему миру, за исключением Антарктиды. В нашей стране водится четыре вида: заяц-беляк, заяц-русак, толай и маньчжурский. Описание зайца Зайцы — животные небольшого или среднего размера, длина тела составляет 12—74 см, вес достигает 7 кг. Задние конечности крупных видов удлинены. Самки крупнее самцов. Хвост короткий, снаружи почти незаметен. Шерсть зайцев достаточно густая, а окраска тела разнообразная в зависимости от сезона. Линяют зайцы 2—3 раза в год. Летом заяц может быть серым, бурым или черно-бурым, а зимой светлеет или становится белым целиком. Характерной чертой зайцеобразных являются клиновидные уши, достигающие в длину от 9 до 15 см. Благодаря ушам слух зайца развит намного лучше, чем обоняние и зрение. Задние конечности у этих млекопитающих имеют длинные ступни и развиты сильнее передних. При возникновении угрозы скорость зайца может достигать 80 км/ч. А внезапно изменять направление бега и резко прыгать в сторону позволяет этим животным избавиться от преследования врагов: волка, лисицы, совы и т.д. Зайцы хорошо бегают вверх по склонам, но вниз приходится спускаться кубарем.
