В "Литературной Газете", выпуск 25.04.2018 г., на первой полосе размещен ананс (оповещение, сообщение) о выходе книги Владимира Бондаренко об Игоре Северянине, его жизни и творчестве. Книга называется "Ваш нежный, ваш единственный…". В анонсе цитируется вступление к книге, в котором автор, литературный критик и публицист, пишет, что начать работу над книгой ему было сложно, потому, что личность Игоря Северянина, поэта Серебрянного Века, была неоднозначной, и Бондаренко решил рассмотреть творческий и жизненный путь поэта под другим, отличным от принятого, углом зрения, проследить рождение , развитие и зрелость таланта "короля поэтов." Меня заинтересовала эта статья, потому, что, поэты Серебрянного Века создали новый вид воэзии, основанный на оригинальном видении мира. Их жизнь окутана мифами, поэтому, попытка приоткрыть завесу над историей жизни одного из великих поэтов 20-го века, мне кажется очень интересной. Статья во вложении
МІШКОВИНКА МРІЄ БУТИ ПОВІТРЯНОЮ КУЛЬКОЮ
(за твором Микити Лукаша)
Мішковинка товаришувала з дівчинкою на ім’я Фона Смарт. Ця
подруга була не абищо, а чохол для смартфона, тож вважала себе
дуже розумною. Фона ніколи не дочитувала й не дослухувала до кінця
та завжди все перекручувала. Якось подружки гали, як літає
Мішковинчин тато, пан Торбань, на своєму літаку.
— А я знаю, як можна й без літака літати, — зауважила Фона Смарт.
— Були колись двоє братів... Монпансьє. Вони взяли величезний мішок,
прив’язали до нього кошик, сіли туди, мішок надувся і став кулею.
— А чому мішок надувся?
— Ну-у-у… Мабуть, він надувся тому, що став великим.
Дівчатка попрощалися, а в Мішковинки засіла думка в голові:
“Якщо стати великою, то й полетиш. А для цього… треба… Багато їсти!"
Вдома Мішковинка заходилася наминати смаколики. Що більше їла, то
сильніше вона роздувалася. Нарешті, Мішковинка задоволено гикнула:
— Здається, я вже достатньо велика, щоб злетіти!
З летовища саме повернувся пан Торбань і здивовано запитав:
— Люба, навіщо ти з’їла стільки печива?
— Татусю, я хочу стати величезною кулею та полетіти, як брати
Монпансьє! Мені про них Фона розповіла.
— Та вона знову все переплутала! Брати Монгольф’є запустили
в 1783 році в небо кулю, наповнену гарячим повітрям.
І пан Торбань пообіцяв Мішковинці, що обов’язково візьме із собою
в політ і навіть дозволить їй стрибнути з парашутом! Але для цього
краще не наминати солодощі, а тренуватися.
(історія з інтернету)
Також є ціла книга розповідей Мішковинки:“Мішечок історій Мішковинки” Микити Лукаш