Река Миус зарождается на одном из склонов Донецкого кряжа, на высоте немногим более 200 м над уровнем моря, а русло ее фактически служит административной чертой, разделяющей соседствующие области.Но больше известна река по не столь древним историческим документам, а событиям, разворачивавшимся на ее берегах в 40-х гг. минувшего столетия, оставшихся в памяти многих старожилов. Во время войны по ее правобережью проходила линия немецких укреплений, известных под общим названием «Миус-фронт».
немного география о миусе
Река Миус имеет внушительные размеры. Ее длина почти 260 км, а общая площадь бассейна без малого 6700 кв. км, что было бы невозможным только при одном питании за счет осадков. В большинстве такой ее делают немногочисленные, но достаточно полноводные притоки, впадающие исключительно на территории Донбасса.
Якщо грунт продовже деградацію в середньому для двадцятого століття темпі, то на повну втрату придатної до використання землі буде потрібно меньше 300 років.
Объяснение:
Тому, що за весь час людство мало приблизно 3.25 гектарів родючої землі. Нехай всі 100% були повними на момент початку 20 століття. За 100 років відсоток родючої землі впав приблизно на 25%. Це означає, что в світі залишилося ще 75%, які, з поточним темпом збіднення землі, будуть витраченні за, приблизно 300 років. Але, насправді, процес деградації грунту буде відбуватися ще швидше, через нарощування кількості населення землі, глобального потепління, та вирубування лісних масивів. Наслідком цих подій є утворення пустель, зсушення озер та водних рідників. Тож, в поточній ситуації, процес збіднення грунту може потенційно збільшити свій темп до показника в 2 рази, що зробить грунт неродючим вже в наслідку 150-200 років.
Поверхность именно города Москвы другая. На востоке города много плоских заболоченных равнин, на юге - холмистая Теплостанская равнина, которая ближе к центру переходит в Воробьевы горы. Но на самом деле это не настоящие горы, а только самое высокое место в Москве.