Гірська́ рі́чка — річка, що протікає переважно в горах, в вузькій, глибокій долині з крутими берегами і кам'янистим руслом, загромадженим уламками гірських порід.
Для гірських річок характерні великі похили і швидкість течії, незначні глибини, часті пороги і водоспади, переважають розмивні процеси. Похили гірських річокстановлять 60—80 м/км у верхів'ях та 5—10 м/км у пониззях. Швидкість течії від 1 до 4,5 м/сек і більше.
На території України налічується понад 29 600 гірських річок, з них в Українських Карпатах — 28 000, загальна довжина яких 55 000 км, у Кримських горах — понад 1600 річок, загальною довжиною близько 6000 км.
Гірські річки мають значний гідроенергетичний потенціал, в аридних умовах часто використовуються для зрошення.
Рівни́нна рі́чка — річка, що тече по рівнинній місцевості у відносно неглибокій, добре розробленій, широкій долині із значними заплавами.
Характеризується невеликим похилом і швидкістю течії. Поздовжній профіль рівнинної річки плавно увігнутий, пологий. На окремих ділянках річка може перетинати кристалічні породи, утворюючи пороги. У розвитку річищапереважають процеси розмивання дна і берегів та акумуляції продуктів розмиву.
Густота річкової мережі рівнинної частини території України змінюється переважно в межах від 0,2 до 0,4 км/ км², у межиріччі Дністра і Південного Бугу — від 0,09 до 0,2 км/ км².
Долини рівнинних річок широкі, ящикоподібні, трапецієподібні або V-подібні, часто асиметричні. Річища широкі, звивисті, з меандрами, рукавами, протоками. Швидкість течії у межень 0,2—0,5 м/с, похили — до 10 м/км у верхів'ях та 1 м/км і менше у пониззях. Живлення річок мішане. Максимальні витрати гаються переважно навесні, в окремі роки на малих річках — під час дощових паводків.
Определить положение "Большой Медведицы" очень просто, созвездие видно круглый год,"Большой ковш" следует за Полярной звездой по сторонам горизонта в разное время года,ковш под Полярной звездой.Весной -это юг,летом-запад,осенью-север,зимой-восток.Ковш поворачивается вокруг оси,по часовой стрелке:Летом-перевернут(ручка на восток),зима-повёрнут на бок,ручкой вниз,детом-на боку,ручкой вверх,осенью-в ровном положении,ручка слева,направлением на запад. Осенью ковш находится в горизонтальном положении,ручка направлена на запад.Обозначить рисунок можно так: Север ↑ ↑
Вода состоит из молекул, которые находятся в непрерывном движении.
Рис. 1. Молекулы воды обычной температуры
2. Водяной пар
Те из них, что оказываются близко к поверхности, оказываются в воздухе и перемешиваются с его частицами, превращаясь в водяной пар. Частицы воздуха и водяного пара так малы, что их невозможно увидеть невооруженным глазом. Водяной пар – это прозрачный бесцветный газ, невидимый, как и воздух.
Рис. 2. Образование водяного пара при кипении (Источник)
3. Испарение
Испарение – переход воды из жидкого состояния в газообразное.
Рис. 3. Испарение воды с поверхности водоема (Источник)
Лед тоже испаряется, но значительно медленнее, чем вода в жидком состоянии. Например, если зимой вывесить мокрое белье на улицу, сначала оно покроется ледяной коркой, а потом высохнет
Для гірських річок характерні великі похили і швидкість течії, незначні глибини, часті пороги і водоспади, переважають розмивні процеси. Похили гірських річокстановлять 60—80 м/км у верхів'ях та 5—10 м/км у пониззях. Швидкість течії від 1 до 4,5 м/сек і більше.
На території України налічується понад 29 600 гірських річок, з них в Українських Карпатах — 28 000, загальна довжина яких 55 000 км, у Кримських горах — понад 1600 річок, загальною довжиною близько 6000 км.
Гірські річки мають значний гідроенергетичний потенціал, в аридних умовах часто використовуються для зрошення.
Рівни́нна рі́чка — річка, що тече по рівнинній місцевості у відносно неглибокій, добре розробленій, широкій долині із значними заплавами.
Характеризується невеликим похилом і швидкістю течії. Поздовжній профіль рівнинної річки плавно увігнутий, пологий. На окремих ділянках річка може перетинати кристалічні породи, утворюючи пороги. У розвитку річищапереважають процеси розмивання дна і берегів та акумуляції продуктів розмиву.
Густота річкової мережі рівнинної частини території України змінюється переважно в межах від 0,2 до 0,4 км/ км², у межиріччі Дністра і Південного Бугу — від 0,09 до 0,2 км/ км².
Долини рівнинних річок широкі, ящикоподібні, трапецієподібні або V-подібні, часто асиметричні. Річища широкі, звивисті, з меандрами, рукавами, протоками. Швидкість течії у межень 0,2—0,5 м/с, похили — до 10 м/км у верхів'ях та 1 м/км і менше у пониззях. Живлення річок мішане. Максимальні витрати гаються переважно навесні, в окремі роки на малих річках — під час дощових паводків.
ВИБЕРИ , ЩО ПОТРІБНО!