1.Лісостепова зона займає 34% території України. Південна межа її проходить на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Первомайськ, поблизу Новоукраїнки, Кіровограда, Олександрії, вздовж р. Ворскла до Кобеляків, через Красно-град, Балаклею, вздовж р. Оскіл до кордону з Росією.Лісостепова зона України простягається від Передкарпаття до західних відрогів Середньоросійської височини майже на 1 100 км.
2.Різноманітність ландшафтів залежить від контрастів рельєфу, складу покривних порід, історії розвитку території. Тут знаходяться Волинська, Подільська та Придніпровська височини, Придніпровська низовина, західні відроги Середньоросійської височини. Всі вони дуже розчленовані. Коливання висот місцевості зумовлюють властиву для Лісостепу вертикальну зміну ландшафтів.
3.Лісостепову зону перетинають річки басейнів Дніпра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, Дністра.
4.Середні температури липня на північному заході становлять +18°С, на півдні +22°С; січня -5 -8°С, найнижчі температури зареєстровано на сході -36°С. Тривалість періоду з середньодобовими температурами від +5 до +15°С становить на заході 100-110 днів, на лівобережжі Дніпра – 80-90 днів. Безморозний період триває на заході 190-180, на сході - 160-150 днів. Річна сума опадів на заході зони 550-750, на сході - 450 мм, а випаровуваність відповідно 550 і 750 мм. Найбільше опадів (65-75%) буває влітку. Коефіцієнт зволоження (відношення суми опадів до випаровуваності) змінюється від 2,8 (Львів), 2,0 (Хмельницький) до 1,4-1,2 на півдні. Співвідношення тепла і вологи в лісостеповій зоні сприятливе для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур. Внаслідок чергування вологих і посушливих років ігаються нестійкість зволоження, зростання посушливості в східному напрямі.
5.Поширеними ґрунтами в Лісостепу є мало- і середньо-гумусні типові чорноземи, опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти, сірі та ясно-сірі лісові ґрунти. На терасах Дніпра трапляються солонцюваті ґрунти, солонці та солончаки, в річкових долинах - лучні, дернові та болотні ґрунти.Чорноземи сформувались на вододільних поверхнях центральної і південної частин Придніпровської височини, на лівобережній терасовій низовинній рівнині. Типові мало-гумусні чорноземи мають потужність до 130 см, вміст гумусу становить 4-5%. Опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти сформувались на правобережжі Дніпра по краях типових чорноземів, на Придніпровській низовині - на розчленованих правобережжях приток Дніпра; вони містять 3-6% гумусу. Сірі і світло-сірі лісові ґрунти розвинуті на Волинській і Подільській височинах, вершинних поверхнях Придніпровської височини, вздовж берегів річок Псла, Ворскли та ін. На давніх терасах, у широких зниженнях сформувались лучно-чорноземні ґрунти, в заплавах річок - лучні, дернові та болотні ґрунти. Однак загальна заболоченість зони незначна - 1,6%.
6.Природна рослинність представлена залишками остепнених луків і степів, дубових і дубово-грабових масивів, а на Лівобережжі - дубово-кленових лісів. Первісних степів і лісів збереглося мало. Сучасна середня лісистість становить 12,5%. З дерев найпоширеніший дуб (43% лісопокритої площі). Крім того, є граб, бук, сосна, вільха, береза. Великі площі зайняті дібровами з багатоярусною структурою: деревний ярус складають дуб звичайний, граб звичайний, в'яз, липа серцелиста, груша звичайна.В чагарниковому ярусі ростуть берест, клен бородавчатий і європейський, шипшина тощо; у трав'яному - копитень, папороть, осока та ін. Лучні степи і остепнені луки збереглись у заповіднику Михайлівська Цілина. Лучна і болотна рослинність поширена переважно в долинах річок. Розораність лісостепової зони становить 75-85%. У фауні представлені як лісові, так і степові види тварин.
7.У фауні представлені як лісові, так і степові види тварин.
Это Пётр Первый
Преобразования Петра Великого, его деятельность, личность, роль в судьбе России - во интересующие и привлекающие внимание исследователей нашего времени не менее чем в века.
В последнее время многие писатели, публицисты , продолжая в этом отношении традиции словянофильской и народнической историографии, пишут о том , что не будь Петра и его преобразований , развитие России могло пойти по иному , менее драматическому пути. Во в том, в какой мере преобразования были случайны или закономерны , означали ли они радикальный разрыв преемственности исторического процесса или , напротив , были его логическим продолжением , был ли Петр великим преобразователем или тираном возник давно,едва ли не в саму
эпоху преобразований.ответ на эти во по моему мнению, необходимо искать и в личности Петра , и в тех обстоятельствах , которыми он был окружен , в тех объективных тенденциях русского исторического процесса , которые оказывали влияние на ход реформ ,во многом придавали им такой стремительный , порой непоследовательный характер.
На примере этой темы можно рассмотреть процесс развития, становления и укрепления государства , вырастание до уровня Великой Державы ; становление абсолютизма ,а также можно выделить , актуальный на сегодняшний день, аспект этой темы - роль личности в истории.
Различные историки по-разному оценивают Петра и его деятельность. Одни,восхищаясь им , отодвигают на второй план его недостатки и неудачи, другие,наоборот, стремятся выставить на первое место все его пороки , обвинить Петра в неправильном выборе и преступных деяниях.
Рассматривая жизнь и деятельность Петра , нельзя забывать о том , что он творил в условиях внутренней и внешней борьбы: внешняя- постоянные военные действия , внутренние- это оппозиция . Недовольное боярство составляло оппозиционные круги , а в дальнейшем к ним примкнул царевич Алексей.Современникам Петра было сложно его понять: царь- плотник, царь - кузнец ,царь - солдат , стремившийся вникнуть во все мелочи совершаемого им дела . Образ “помазанника Божия “- царя- батюшки, царивший в сознании людей , постоянно вступал в конфликт с реальной фигурой нового царя.
Неудивительно, что многие не понимали Петра, его стиля мышления, его идей,зачастую обитавших в другом политическом Петр не был похож на своих предшественников ни внешним обликом , ни живым и открытым характером . Личность Петра очень сложна и противоречива, но при этом Петр I был очень цельной натурой . Во всех его начинаниях, порой очень противоречивых , было все же рациональное зерно. Как говорилось выше,невозможно рассматривать деятельность Петра не учитывая того, что из 35 лет его правления , лишь около 1.5 лет Россия находилась в состоянии полного мира. Постоянные военные действия оказывали влияние на ход реформ и вообще на всю внутреннюю и внешнюю политику.Старое никогда не уходит с общественной сцены добровольно и новое всегда рождается в жестких схватках с отжившим.
