Объяснение:
В соответствии с Уголовным кодексом Республики Казахстан единственным основанием уголовной ответственности является совершение преступления, то есть деяния, содержащего все признаки состава преступления (ст. 3).
Соответственно преступлением признается совершенное виновно общественно опасное деяние (действие или бездействие), запрещенное Уголовным кодексом под угрозой наказания (ст. 9, ч. 1). Не может признаваться преступлением действие или бездействие, хотя формально и содержащее признаки какого-либо деяния, предусмотренного Особенной частью Уголовного кодекса, но в силу малозначительности не представляющее общественной опасности, то есть не причинившее вреда и не создавшее угрозы причинения вреда личности, обществу или государству.
Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільне небезпечне діяння. Умисел є двох видів: прямий і непрямий.
Формула прямого умислу - усвідомлював, передбачав, бажав. Усвідомлювання особою суспільної небезпечності вчинюваного діяння значить, що вона усвідомлює:
- суспільну цінність блага, на заподіяння шкоди якому спрямовані її дії;
- тяжкість заподіюваної шкоди;
- фактичні ознаки вчинюваного злочину (предмет, потерпілого, місце, час, співучасників);
- забороненість цього діяння кримінальним законом (не конкретну норму, а взагалі);
- свій обов’язок діяти, відвернути настання суспільно небезпечної шкоди, але не діє.
Формула побічного умислу - усвідомлював, передбачав, допускав. Інтелектуальний момент побічного (евентуального) умислу однаковий з інтелектуальним моментом прямого умислу і характеризується тими самими ознаками (усвідомлення особою суспільної небезпеки своїх дій чи бездіяльності; передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи бездіяльності), які повністю збігаються з аналогічними ознаками психічного стану при прямому умислі.
Злочинна недбалість - це таке психічне ставлення особи до вчиненого, за якого вона не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи без-діяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити. За злочинної недбалості суб’єкт не усвідомлює суспільної небезпечності своєї поведінки і не передбачає її наслідків, тобто інтелектуальний момент вини відсутній.
Об'єктивний критерій недбалості - це обов'язок особи передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Такий обов’язок на особу покладають:
- закон, службовий стан, фах (професія - лікар, вихователь, водій), прийнятий особою на себе обов’язок угодою, дорученням;
- родинні стосунки (батьки зобов’язані оберігати і утримувати дітей), правила суспільного співжиття, утворені особою угоди, за якими вона зобов’язалась відвернути чи не допустити настання певної шкоди: доглянути дітей, берегти майно тощо.
Об’єктивним цей критерій називають тому, що він однаковий для всіх і не залежить від особливостей суб’єкта. Якщо буде встановлено, що певна особа не була зобов’язана передбачити настання наслідків, то вона не може бути визнана винною в їх настанні. Хто не повинен був, той і невинний.