Стаття 1257. Недійсність заповіту
1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Вимоги до змісту заповіту
Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках. Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий примірник у той самий день передається до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.
За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною. Для посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання документів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).
Объяснение:
Згідно умови задачі порушена умова оформлення заповіту, тому вони будуть визнані недійсними. В такому випадку спадкування буде відбуватися за законом. Це відбувається у вигляді 5 черг:
1 черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його
смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (Стаття 1261 ЦКУ);
2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька так і з боку матері
(ст.1262 ЦКУ);
3 черга: рідні дядько та тітка спадкодавця (ст.1263 ЦКУ);
4 черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше, як п'ять років до
часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦКУ);
5 черга: інші родичі до шостого ступеня спорідненості включно, утриманці спадкодавця, які
не були членами його сім'ї (ст.1265 ЦКУ).
З чого можна і виділити ґкі особи будуть спадкувати майно Семенова. (Син буде спадкувати в першу чергу)
Підстави для звільнення працівника за ініціативою роботодавця (через вину працівника)
Звільнення з ініціативи роботодавця може відбутися через вину працівника: невиконання ним трудових обов'язків та порушення трудової дисципліни.
Згідно зі ст. 40 КЗпП, роботодавець має право звільнити працівника через наступні підстави, пов'язані із виною працівника:
систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних на це причин (п.3 ст. 40 КЗпП);
зафіксований прогул, тобто відсутність працівника на роботі понад 3 години протягом одного робочого дня (п.4 ст. 40 КЗпП);
появу на робочому місці в нетверезому стані або в стані наркотичного сп'яніння (п.7 ст. 40 КЗпП);
розкрадання майна роботодавця (п.8 ст. 40 КЗпП);
одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п.1 ст. 41 КЗпП). Така причина звільнення може застосовуватись тільки до директорів, керівників підприємств, його філій та підрозділів та їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників;
через винні дії керівника, що призвели до несвоєчасної виплати заробітної плати (п.11 ст. 41 КЗпП);
повторне порушення законодавства у сфері ліцензування та видачі дозвільних документів (ч.2 ст. 41 КЗпП).
Объяснение:
Тут роботодавець обгрунтовує звільнення з посиланням на п.4 ст. 40 КЗПП, але щоб довести законність цього рішення потрібно надати законодавче визначення поняття місце роботи та робоче місце. Але КЗпП на сьогодні не містить ані визначення місця роботи, ані визначення робочого місця. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст. 93 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом місцезнаходження підприємства, установи, організації (далі — підприємство) збігається з місцем його виробничої діяльності. Але на деяких підприємствах з особливим характером роботи місце їх знаходження не збігається з місцем розташування об’єктів і територій, на яких фактично трудяться працівники, тобто дільниці можуть бути розташовані за межами населеного пункту, в якому знаходиться офіс підприємства.
Розглядаючи цю ситуацію можна зрозуміти що місце роботи Боснюка збігається з місцем розташуваня підприємства, тому "de facto" Боснюк знаходиться на робочому місці, через що його звільнення є незаконним