Цивілізація - характеризує рівень розвитку суспільства, матеріальної і духовної культури. Атрибутами цивілізації є держава і право, що виникли в процесі еволюції суспільства. Під суспільством розуміють сукупність форм сумісної діяльності людей, які склалися в процесі історичного розвитку людства. Передумовою виникнення суспільства є різноманітні зв'язки і відносини, що виникають між людьми в процесі їх життєдіяльності. На певному етапі люди усвідомлюють, що в них є постійні спільні потреби та інтереси і що для їх задоволення необхідні сумісні зусилля. Саме переважно на цих засадах і утворюється суспільство.
З моменту виникнення суспільство вимагає регулювання та управління, потреба в яких значно зростає з появою класів і виокремленням різних видів господарської і духовної діяльності. У цей час закінчується бездержавний період розвитку суспільства, виникають держава і право, що є нероздільними і свідчать про більш високий ступінь суспільного розвитку. Держава і право стають складним і універсальним інструментом регулювання відносин між окремими людьми, особою і суспільством, між окремими суспільними групами.
Держава і право можуть забезпечувати панування одного класу над іншими, але можуть здійснювати захист суспільстваікожноїособистостівідзловживаньзбоку сильнішого, гарантувати суспільне життя на основі прав людини. Держава і право можуть бути ефективною протидією сваволі, анархії і безладдю, сприяти розвиткові господарства і культури. Право може втілювати вищу доцільність щодо меж поведінки людей. У такій же мірі, в якій держава і право перетворюються із засобів обслуговування інтересів окремих соціальних груп на засоби задоволення загальносоціальних потреб, інтересів і запитів усього суспільства й одночасно кожного з його членів, можна розглядати державу і як суспільно-історичну цінність.
