ответ:УДК 340.15(477)(07)
Рекомендовано до друку вченою радою Полтавського юридичного інституту
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
(протокол № 4 від 24 квітня 2019 р.)
Рецензенти:
Г. В. Лаврик – доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри
правознавства Полтавського університету економіки і торгівлі;
О. С. Кальян – кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри
підприємництва і права Полтавської державної аграрної академії.
К 59
Козаченко А. І.
Історія розвитку конституціоналізму в Україні: Навч. посібник.
– Полтава: “Астрая”, 2020. – 217 с.
ISBN 978-617-7669-59-2
Історія розвитку конституціоналізму в Україні – історико-теоретична юридична
навчальна дисципліна, яка пропонується для вивчення у юридичних навчальних
закладах вищої освіти на вибір студентів. Навчальний посібник містить
інформацію про конституційні ідеї та концепції відомих науковців та
політичних діячів України, аналіз змісту конституційних нормативно-правових
актів, характеристику конституційних інститутів і конституційного процесу з
огляду на основні періоди формування вітчизняного конституціоналізму.
Актуальність вивчення історії українського конституціоналізму зумовлюється
тим, що отримані знання дадуть можливість краще зрозуміти закономірності та
особливості конституційного процесу в Україні у наш час.
УДК 340.15(477)(07)
ISBN 978-617-7669-59-2
© Козаченко А. І., 2020
© Астрая, 2020
3
Навчальний посібник опубліковано
з нагоди річниці створення
Полтавського юридичного інституту
Національного юридичного університету
імені Ярослава Мудрого
Передмова
Історія українського конституціоналізму є складовою частиною
Історії держави і права України. Початок процесу дослідження явищ,
пов’язаних з історією вітчизняного конституціоналізму, припадає на
20-ті роки ХХ ст., коли при Всеукраїнській Академії Наук УСРР розпочала діяльність Комісія по вивченню українського права, яку очолив академік М. П. Василенко. У складі комісії працювали
М. О. Максимейко, О. О. Малиновський, В. Л. Модзалевський,
Л. О. Окиншевич, М. Є. Слабченко. Проблеми історії конституційного будівництва Української РСР у радянський період досліджували
Б. М. Бабій, Ф. Г. Бурчак, А. Й. Рогожин, І. П. Сафронова,
М. М. Страхов, А. П. Таранов, М. В. Терлецький, С. Л. Фукс.
Грунтовне вивчення історії українського конституціоналізму розпочалося у пострадянський період. Але особливого значення такі дослідження набули на початку ХХІ ст., коли стала актуальною проблема проведення конституційної реформи, що мала за мету впровадження сучасної європейської моделі конституціоналізму. Останнім
Правовые нормы имеют следующие признаки:
Направлены для обеспечения трудом людей. Регулирование поведения. Нормы права регулируют поведение и отношения людей (как правило, в отношениях с другими людьми), деятельность организаций, представляют собой правила поведения. Общий характер. Неконкретность адресата, неперсонифицированный характер (в отличие от правоприменительных актов). Они регулируют типичные отношения и рассчитаны на многократное применение. Общеобязательность. Нормы права обязательны для всех, кому они адресованы.Их легитимность подтверждается нормами морали нравственности. Связь с государством. Правовые нормы устанавливаются или санкционируются государством, при необходимости обеспечиваются государственным принуждением. Формальная определённость. Нормы права, как правило, фиксируются в правовых актах государства и чётко закрепляют права, обязанности и запреты. Системность. Нормы права взаимосвязаны и не противоречат друг другу, нормам морали и нравственононости.
Административные правонарушения отличаются от преступлений тем, что их совершение не наносит существенного вреда обществу, они не обладают признаком общественной опасности в том смысле, который вкладывается в это понятие уголовным законодательством.